Четвер, 14.12.2017, 03:35
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Казки






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9293

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Категорії розділу
    Казки на українській мові [30]
    (на українській мові)
    Казки на російській мові [20]
    (на російській мові)
    Казки про рослини [0]
    Легенди [1]
    Оповідання [2]
    Головна » Статті » Казки на українській мові

    Вуглик i Жаринка
    Жаринка

    У родині Вогнів народилися дітлахи: вогник-дівчинка й вогник-хлопчик. Назвали їх Жаринка і Вуглик.

     Як і всі діти, вони любили бігати, стрибати й бешкетувати.

     Одного разу Вуглик запропонував:

     - Летимо травичку палити.

     - Летимо, - погодилася Жаринка.

     І вони, осідлавши повітряних коників, помчали на лісову галявину.

     - Пожежа, - здійняли переполох звірята.

     - Вогонь! – затріскотіли на весь ліс сороки.

     А Жаринці й Вуглику хоч би що: бігають один за одним з дерева на дерево.

     - Ой, біда, - сплеснула пухкими долонями Хмаринка. – Ану бігом звідси!

     Бачачи, що Жаринка й Вуглик на її слова не зважають, вона надулася, потемніла, і з неї на землю полився дощик…

     - Ви чого, тітко? – насупилися вогники. – Ми ж лише граємося…

     - Граєтеся?! – загуркотіла Хмара. – Та ви ледь ліс не спалили! Гайда додому, бо батьків покличу!

     - Ми самі підемо, - потупили очі малі вогники. Вони добре знали: якщо дізнаються батьки, то їм буде непереливки!

     А скільки разів було, що мама з татом  доручали дітям завдання, а Вуглик і Жаринка про них забували…

     - Потрібно щось робити, - сказав одного дня батько-Вогонь. - Наші малюки зовсім безвідповідальні.

     - Вони ще діти, - спробувала виправдати їх мама.

     - Так, вони ще не зовсім дорослі, але і у звіряток є малята! А Вуглик і Жаринка їх ледве не позбавили життя!

     - Тут я з тобою згідна, - сказала мама. – Їх ігри могли призвести до біди. Добре, що тітка Хмара втрутилася.

     - Отож.

     Наступного дня, як тільки Сонечко розплющило оченята, батько-Вогонь розбудив Жаринку і Вуглика:

     - Прокидайтеся, бешкетники. Сьогодні підете зі мною на роботу.

     - Ура! – застрибали малюки. Вони так давно про це мріяли!

     Спочатку вогники попрямували до пекарень: там батько розтопив печі…

    -          Дякуємо тобі, Вогонь! - говорили пекарі, задоволено оглядаючи  свіжоспечений хліб.

    -          Яке рівномірне полум’я! – раділи подорожні, розпаливши багаття. – Біля такого вогню і зігріємося, і їсти швиденько зготуємо.

     Жаринка й Вуглик з гордістю дивилися на батька. «Який він молодець, - думали. – Всі його поважають і шанують. А як обережно він запалює свічки для закоханих! От би й собі так уміти!»

     - Навчитеся! – прочитав їх думки батько. – Головне - дуже цього захотіти.

     - Ми хочемо! – вигнули малі вогники.

     З тих пір Вуглик і Жаринка щодня вчилися всьому тому, що вміли їх батьки. Спочатку дещо не вдавалося, але вони дуже старалися.

    Згодом все частіше й частіше їм говорили слова подяки.

     - Бачиш, Вуглику, і нас вже шанують, - сказала одного дня Жаринка.

     - Так, - усміхнувся братик. – І знаєш, це набагато приємніше, ніж бешкетувати.

     - А ми у вас ніколи не сумнівалися! – обійняли малих вогників батьки. Їм було приємно, що дітям дякують, що вони потрібні.

     

     © Copyright: Наталя Гуркіна

    Категорія: Казки на українській мові | Додав: natalyagurkina (31.03.2011) | Автор: Наталя Гуркіна
    Переглядів: 10500 | Теги: казка про відповідальність, проза для дітей, казка про вогонь, казка для дітей, казка
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]