Небесна історія - Казки на українській мові - Казки - Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...
П`ятниця, 09.12.2016, 04:55
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Казки






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8656

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Категорії розділу
    Казки на українській мові [30]
    (на українській мові)
    Казки на російській мові [20]
    (на російській мові)
    Казки про рослини [0]
    Легенди [1]
    Оповідання [2]
    Головна » Статті » Казки на українській мові

    Небесна історія


    Високо над землею живуть Зорі. Як тільки Сонечко ховає свої промінці, вони спішать бавити дітей казочками.

    Однієї ночі Зірочки на небі не з’явилися.

    Місяць прочекав їх аж до світанку.

    -          Щось сталося, – забідкався.

    А на землі дітки крутяться-вертяться в ліжечках: „Де зірочки? Чому сни чорно-білі? Куди поділися казки?”.

    -          Це все Пустун-Вередун винний, - підказав Місяцю Сон. - Через нього зірочки не хочуть небо прикрашати.

    -          Він їх образив? – запитав Місяць.

    Сон, солодко позіхнувши, пояснив:

    -          Пустун-Вередун діткам у вушка різні непослухи нашіптує: то водички в батьків попросити, то канапку... Зорі ж за вікном у цей час казочки розповідають, стараються. От видно увірвався їм терпець.

    -          Біда-біда, - розхвилювався Місяць. – Негоже Зірочкам себе так вести. Дітки ще маленькі й не розрізняють, де добро, а де зло. Цим Пустун-Вередун і скористався. Що ж робити?

    -          А давай його  перевиховаємо, - запропонував Сон.

    -          Давай! – усміхнувся Місяць.

    Наступної ночі Місяць взяв з собою на небо найдавнішу чарівну книгу казок. Розгорнув і почав читати: „Жили-були дід і баба...”.

    Пустун-Вередун якраз нашіптував на вушка діткам непослухи. Почувши казочку, Вередун почав позіхати. Місяць продовжив читати: „І була в них курочка ряба...”.

    Пустун-Вередун відчув, що повіки злипаються: „Ну його це вередування, ляжу краще в тепле ліжечко й трішки подрімаю”.

    Тут якраз Сон з’явився. Він тільки й ждав, поки Місяць Пустуна-Вередуна казками залюляє. Дістав Сон із скриньки сонний туман і розвіяв над ліжечком, де дрімав Вередун.

    Цілу ніч проспав Пустан-Вередун, до самого світанку мандрував чарівним містом разом з казковими героями.

    Так було й наступної ночі, потім знову.

    На четверту ніч Пустун-Вередун уже не вчив діток капризувати. Як тільки Сонечко заховало свої промінці, він стрибнув у тепле ліжечко й заплющив очі: надто вже йому сподобалося слухати чарівні оповідки й мандрувати у снах.

    Коли Зірочки побачили, що діти більше ввечері не вередують, знову вийшли на небо. От так добрий Сон і мудрий Місяць перевиховали Пустуна-Вередуна й повернули на небо Зірочки.


    © Наталя Гуркіна

     


    Категорія: Казки на українській мові | Додав: natalya-gurkina (26.01.2015)
    Переглядів: 1719 | Теги: казка для дітей, казка про зорі, казка на українській мові, казка про небо, сучасна казка
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]