Казка про тітоньку кухню - Казки на українській мові - Казки - Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...
П`ятниця, 09.12.2016, 08:45
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Казки






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8656

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Категорії розділу
    Казки на українській мові [30]
    (на українській мові)
    Казки на російській мові [20]
    (на російській мові)
    Казки про рослини [0]
    Легенди [1]
    Оповідання [2]
    Головна » Статті » Казки на українській мові

    Казка про тітоньку кухню


    Жила-була тітонька Кухня. Не справжня велика, а маленька іграшкова. Хазяйнувала на ній Уляна. Кожного ранку дівчинка готувала для ляльок щось смачненьке: то квітковий пиріг спече, то фруктовий суп наварить... Хоча невеличка, а вже господиня!

    Тітонька Кухня дуже пишалася маленькою хазяєчкою. Особливо раділа, коли дівчинці вдавалося приготувати нову страву.

    - Хороша буде господиня, - вихваляла Улянку перед своєю подружкою Люстрою.

    - Не розумію, чому ти радієш, - сказала та. – Дівчинка підросте й забуде про тебе.

    Замислилася Кухня. У неї навіть фарба потьмяніла.

    - Неправда! Уляна не така! – сказала згодом.

    Тут заговорив Стіл. Він багато років прожив на світі й чимало побачив.

    - Люстра права: діти рідко пам’ятають про свої іграшки.

    Тітонька Кухня заплакала, з її маленького краника почали крапати слізки…

    - На жаль, таке життя, -  зітхнув Стіл. – Усі ми колись підемо в країну Забуття…

    Наступного ранку Улянка знову почала куховарити. Налила в каструльку водички, насипала цукру… І, поглянувши на свою улюблену Кухню, запитала:

    - Ти чому сьогодні така сумна?

    Не хотілося добрій Кухні засмучувати дівчинку, та Уляна наполягала:

    - Поділися. Розкажи, що трапилося.

    Тоді Кухня переповіла розмову з Люстрою та Столом.

    Улянка лагідно усміхнулася:

    - Не переймайся. Коли я виросту, то в мене теж будуть дітки. Ти зможеш вчити готувати мою донечку.

    -І правда! – зраділа тітонька Кухня.

    Чимало страв вона приготувала разом з Уляною, а коли дівчинка пішла до школи, переїхала жити в коробку.

    Минуло багато років... Дівчинка Уляна стала гарною, молодою жінкою. У неї народилися дітки. Одного дня доросла Уляна зняла з полички картонну коробку й вийняла іграшкову кухню:

    - Це тобі, доню, - простягнула Іринці.

    - Тітонька Кухня! – захоплено вигукнула дівчинка.

    Малеча стільки чула про цю чарівну іграшку!

    Уляна усміхнулася:

    - Біжи, грайся.

    З тих пір щодня Іринка куховарила. В іграшкових каструльках варилися борщі й супи, а в маленьких тарілочках вимішувалися різноманітні салати.

    Ось так Уляна дотрималася обіцянки: тітонька Кухня вчила готувати її донечку. Пізніше, коли Іринка підросла, чарівна іграшка зайняла почесне місце на поличці. Але, якщо ще хтось захоче навчитися готувати, добра тітонька Кухня не відмовить, адже в її пам’яті зібрано чимало смачних рецептів.


    Послухати можнаhttp://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=1358892

    © Copyright: Наталя Гуркіна

    2010

    Категорія: Казки на українській мові | Додав: natalyagurkina (20.12.2010) | Автор: Наталя Гуркіна
    Переглядів: 5219 | Теги: казка про тітоньку кухню
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]