Чарівник із хатинки-крижинки - Казки на українській мові - Казки - Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...
П`ятниця, 09.12.2016, 04:53
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Казки






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8656

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Категорії розділу
    Казки на українській мові [30]
    (на українській мові)
    Казки на російській мові [20]
    (на російській мові)
    Казки про рослини [0]
    Легенди [1]
    Оповідання [2]
    Головна » Статті » Казки на українській мові

    Чарівник із хатинки-крижинки

    Ця історія трапилася багато років тому на Північному Полюсі.

    Якось білий ведмідь заблукав.  Довго ходив він засніженими просторами, аж поки не вийшов до білосніжної хатинки-крижинки. «Що за чудасія?» - здивувався ведмідь. Він багато років прожив на Північному полюсі, але вперше бачив це незвичайне житло.

    -          Тук-тук-тук, - постукав лапою у двері.

    -          Відчинено, - пролунало зсередини.

    Ведмідь увійшов.

    Посеред кімнати за білосніжним столом сидів сивобородий дідусь. 

    -          Проходь, - запросив він гостя.  

    Ведмідь переступив поріг і почав розглядати дивне помешкання. А там на снігових поличках стояли товстелезні книги зі срібними застібками, у  крижаних шафах знаходилися чудернацькі предмети… Та найбільше звіра вразила крижана куля на столі господаря. У ній він побачив далекі землі й чужих тварин.

    -      Хто це? – запитав Ведмідь, показуючи лапою на рожевих птахів. – Вони що, поранені?

    Господар усміхнувся:

    -      Ні, не поранені. Це фламінго. У них такий колір пір’я. Ці птахи живуть там, де тепло й немає снігу.

    -      А хіба є такі місця? – здивувався мешканець Півночі.

    -      Звісно, - кивнув дідусь. - Ось поглянь.

    Тієї ж миті очі звіра засліпило сонце. Він побачив тварин з довжелезними шиями. Вони їли листя з верхівок дерев. Їх шкіра була плямистою, а чотири ноги тоненькими.

    -      Хто це? – запитав Ведмідь.

    -      Жирафи, - відповів господар. - Вони, як і фламінго, мешканці Африки.

    -      Дивина та й годі! – захитав головою білий велет.

    А дідусь вже показував нову землю. Там звір побачив своїх далеких родичів – ведмедиків коал. Вони сиділи на деревах і неквапливо жували листочки. Кенгуру, качкодзьоби, невимовно гарні птахи какаду - всі ці тварини мешкали на далекому материку, який мав назву Австралія.

    -      Який величезний світ! – не відводив погляду від незвіданих країв ведмідь.

    -      Так, - погодився дідусь, - дуже великий і цікавий.

    Скільки часу минуло за гостюванням, ведмідь не помітив. Він зацікавлено розглядав живих істот у крижаній кулі й зовсім забув про час. Із цих дивовижних мандрів повернув його господар:

    -      Час нам уже прощатися. Твої рідні непокояться. 

    Ведмідь сумно зітхнув. Йому так кортіло ще трішки подивитися в чарівну кулю!

    Дідусь ніби прочитав його думки:

    -      Ось, візьми, - простягнув сріблясту бурульку. – Як тільки захочеш побачити нові землі – легенько дихни на неї.

    Звір подякував і вирушив у путь. Та кожного разу, коли маленькі ведмежата просять розповісти щось цікаве, їх великий татко - білий ведмідь - дістає чарівний подарунок. Вони знову починають подорожувати величезними просторами нашої планети Земля.


     © Copyright: Наталя Гуркіна

    Категорія: Казки на українській мові | Додав: natalyagurkina (26.12.2012) | Автор: Наталя Гуркіна
    Переглядів: 3323 | Теги: казка про ведмідя, зимова казка, казка про чарівника, казка, казка про дідуся
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]