Вівторок, 23.05.2017, 21:35
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9029

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » 2011 » Березень » 31 » Вуглик i Iскорка
    18:53
    Вуглик i Iскорка

    У родині Вогнів народилися дітлахи: вогник-дівчинка і вогник-хлопчик. Назвали їх Іскорка і Вуглик.

    Як і всі діти вони любили бігати, стрибати і бешкетувати.
    Одного разу:
    - Летимо травичку палити, - запропонував Вуглик.
    - Летимо, - погодилася Іскорка.
    І вони, осідлавши повітряних коників, помчали на лісову галявину.
    - Пожежа, - здійняли переполох звірята.
    - Вогонь! – закричала на весь ліс сорока.
    А Іскорці і Вуглику хоч би що: бігають один за одним з дерева на дерево.
    - Ой, біда, - сплеснула пухкими долонями Хмаринка. – Ану бігом звідси! – насварила малих вогників. – Геть!
    Бачачи, що Іскорка і Вуглик на її слова не зважають, вона надулася, потемніла і з неї на землю полився дощик…
    - Ви чого, тітко? – насупилися вогники. – Ми ж лише граємося…
    - Граєтеся? – загуркотіла Хмара. – Та ви ледь ліс не спалили! Бігом додому, бо батьків покличу.
    - Ми самі підемо, - потупили очі малі вогники. Вони добре знали: якщо дізнаються батьки, то їм не позаздриш!
    А скільки разів було, що мама з татом доручали їм завдання, а Вуглик і Іскорка про них забували…
    - Потрібно щось робити, - сказав одного разу батько-Вогонь, - наші діти зовсім безвідповідальні.
    - Просто вони ще малі, - спробувала виправдати їх мама.
    - Так, вони ще не зовсім дорослі, але і у звіряток є діти! А вони їх ледве не позбавили життя!
    - Тут я з тобою згідна, - погодилася мама-Вогонь. – Їх ігри могли привести до біди, добре що тітка Хмара втрутилася.
    - Отож.
    На наступний день, як тільки Сонечко розплющило оченята, тато-Вогонь розбудив Іскорку і Вуглика:
    - Прокидайтеся, бешкетники. Сьогодні я вас візьму з собою на роботу.
    - Ура! – застрибали малі. Вони так давно про це мріяли!
    Спочатку малі вогники попрямували з батьком до пекарень: там Вогонь розтопив печі… «Дякуємо тобі, Вогонь!» - дякували пекарі, задоволено оглядаючи свіжоспечений хліб.
    Яке рівномірне полум’я! – раділи подорожні, розпаливши багаття. – Біля такого вогню і зігріємося і їсти швиденько зготуємо.
    Іскорка і Вуглик з гордістю дивилися на батька. Який він молодець, - думали. – Всі його поважають і шанують. А як обережно він запалює свічі для закоханих! От би і собі так навчитися!
    - Навчитеся! – прочитав їх думки батько. – Головне дуже цього захотіти.
    - Ми хочемо! – закивали малі вогники.
    З тих пір вони щодня вчилися всьому тому, що вміли їх батьки. Спочатку не все вдавалося, але Вуглик і Іскорка дуже старалися і згодом все частіше і частіше їм говорили слова подяки.
    - Бачиш, Вуглику, і нас вже шанують, - сказала одного дня Іскорка.
    - Так, - посміхнувся Вуглик. – І знаєш, це набагато приємніше ніж бешкетувати.

    А ми в вас ніколи не сумнівалися! – обійняли Іскорку і Вуглика батьки. Їм було приємно знати, що їх дітям дякують, що вони потрібні.


     © Copyright: Наталя Гуркіна


    Переглядів: 623 | Додав: natalyagurkina | Теги: казка про відповідальність, казка, проза для дітей, казка про вогонь, казка для дітей
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]