Найкраще місце у світі - 11 Березня 2011 - Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...
П`ятниця, 24.02.2017, 22:32
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8856

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » 2011 » Березень » 11 » Найкраще місце у світі
    12:19
    Найкраще місце у світі

    Жили у лісі фіалки. Серед них були дві подружки: Синьоока і Весняночка.

    Одного разу на галявину присів лелека.

    - Здоровенькі були, квіточки.

    - І вам не падати, - привіталися подруги.

    - Я нещодавно з теплих країв повернувся, - почав вихвалятися птах.

    Синьоока байдуже махнула листочком: «Ще один хвалько!», а Весняночка зацікавилася.

    Кілька годин птах розповідав молодій фіалочці як добре живеться квітам у Африці: і сонечко там тепліше, і світла більше…

    - Не те, що у цьому несучасному лісі, - фиркнув. - Куди не поглянь - все ніби заснуло...

    Коли лелека полетів, Весняночка замріяно промовила:

    - От би мені потрапити у Африку. 

    - Навіщо це тобі, подружко? - здивувалася Синьоока. - У нас тихо, спокійно і дерева надійно захищають від гарячих сонячних променів. 

    - Але ж там життя! - вигукнула Весняночка. - Ти лишень уяви: цілий день ніжитися під сонячними промінчиками, всі тобою милуються, та й нові знайомства можна завести...

    - Дурницями голову забиваєш, - похитала голівкою Синьоока. 

    Вона як ніхто знала свою подругу. «От лелека! І потрібно було йому сісти саме на нашу галявину…», - засмутилася.

    З тих пір не минало й дня, щоб Весняночка не мріяла про Африку.

    - Уявляєш, - говорила Синьоокій, - там цілий рік літо!

    - Навіщо тобі чуже літо? - дивувалася Синьоока. - Немає кращого місця, ніж наш ліс! - переконувала подругу. 

    Але Весняночка не слухала і коли трапилася нагода, вмовила дику гуску взяти її з собою у теплі краї.

    Минула зима. Знову ліс наповнився співом птахів. Але кого б не питала фіалочка про свою подружку, ніхто нічого не чув.

    Вона майже втратила надію щось дізнатися про Весняночку, аж раптом:

    - Привіт, подружко!

    На неї тьмяними пелюстками дивилася незнайома фіалка.

    - Ти хто? - здивувалася Синьоока.

    - Не впізнала... - похилила голову квіточка.

    «Які знайомі риси пелюсток», - почала придивлятися до незнайомки фіалка. «А листочки такі як у…»

    - Весняночка! - вигукнула Синьоока. - Це ти?!

    - Я! - кинулася у обійми фіалка. 

    Вони до ранку проплакали над розповідями про пекуче сонце, непривітну пустелю і брак водички… 

    - Як же ж ти вижила? - здивувалася Синьоока. 

    - Я дуже хотіла додому. Лише там я зрозуміла, що немає кращого місця на світі, ніж наш ліс.

    - А я тобі що казала?! - лагідно пригорнула до себе подругу фіалка. - Не журися, вже все позаду. Більше я тебе нікуди не відпущу!

    - Та я і сама не полечу! - відказала Весняночка. 

    З тих пір подруги більше не розлучалися.


     © Copyright: Наталя Гуркіна



    Переглядів: 574 | Додав: natalyagurkina | Теги: казка про рослини, казка про фіалок, казка
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]