Марійка і сонячний зайчик - 23 Березня 2014 - Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...
Субота, 10.12.2016, 02:08
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8660

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » 2014 » Березень » 23 » Марійка і сонячний зайчик
    10:09
    Марійка і сонячний зайчик

    У дитинстві я дуже любила гратися із сонячними зайчиками. Коли день ясний, береш дзеркальце і наводиш комусь на обличчя. Скельце світить так, що очі аж примружуються. А ще з дітками сонечка можна потоваришувати. Як? Зараз розповім…

    Посеред лісу, в невеличкій хатинці разом зі своєю бабусею жила дівчинка Марійка. Маленьку дзиґу вдома було не застати. Кожного ранку вона бігла до лісу збирати ягідки й рослини, гратися із звірятами.

    Якось, гуляючи лісом, Марійка помітила на ожині сяючий клубочок. Це був сонячний зайчик. Він спав в ожині й прокинувся, почувши кроки. Малюк був настільки блискучий, що дівчинка аж примружилася.

    - Ти хто? – запитала Марійка.

    - Я – Зай! – відповів клубочок.

    - Він підстрибнув і вмостився на кінчику носа малечі.

    - Нічого собі! Ти вмієш літати?!

    - Так, адже я сонячний зайчик, - відповів Зай і перестрибнув на ожину.  

    Сонячного зайчика так розвеселив здивований вигляд Марійки, що він почав весело підстрибувати на гілочці. Дівчинка розсміялася. Вона раніше ніколи не зустрічала сонячних зайчиків.

    - Ти такий гарний. Звідки ти?

    Зай зробив таємничий вигляд і почав розповідати…

    - Посеред Атлантичного океану, на самому екваторі, є острів. Він невеличкий і тому малопомітний. На ньому багато зелені й птахів, а з усіх сторін хлюпочеться океан. Там живуть маленькі і спритні сонячні зайчики: мої брати та сестри. Їх дуже-дуже багато.

    Марійка слухала, затамувавши подих.

    - Коли поряд пропливають кораблі і люди дивляться на острів, - продовжив Зай, - то бачать мільйони блискучих цяточок, а океан навколо сяє від світла. Це мої братики і сестрички. Вони дуже рухливі і люблять бавитися.

    Дівчинка захоплено дивилася на сонячний клубочок, вона уявляла собі цей чарівний острів.

    - Ми, сонячні зайчики, - продовжив Зай, - дуже любимо подорожувати. Цього разу я летів на Північ. Туди, де багато снігу й білих ведмедів.

    - А я ніде, крім свого лісу не була, - сумно опустила очі Марійка. - Бабуся старенька, а до сіл далеко.

    - Не журися, - стрибнув на щічку дівчинці Зай. -  Я облетів цілий світ! Якщо хочеш, я буду прилітати до тебе в гості і розповідати про ті країни, де побував?

    - Звісно, хочу! – Марійка так зраділа, що малюк зісковзнув зі щічки.

    Друзі весело розсміялися.

    - От і домовилися, - сказав Зай. – А зараз мені потрібно летіти.

    Сонячний клубочок погладив дівчинку по волоссі і, підморгнувши, додав:

    - Я буду часто прилітати в гості.

    З тих пір Марійка та Зай товаришують. Сонячний клубочок часто прилітає до дівчинки погостювати, і вони довго теревенять про всілякі цікавинки світу.

    Ось така історія. А тепер закривай оченята, і нехай тобі присниться острів сонячних зайчиків. На добраніч.

    © Наталя Гуркіна
     

    Казки, оповідання, легенди


     
    Переглядів: 354 | Додав: natalya-gurkina | Теги: марійка і сонячний зайчик, казка, наталя гуркіна, проза для дітей, казочка про дівчинку, діткам
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]