Понеділок, 24.07.2017, 09:43
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9079

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » 2011 » Березень » 14 » Черв’ячок Мотузочок
    18:16
    Черв’ячок Мотузочок

    Жив у землі звичайний, червоний, земляний черв’ячок. Звали його Мотузочок.

    Кожного дня він сумлінно виконував свою роботу: рив у землі дірочки-тунелі. Навіщо їх потрібно рити він не знав, але так жили його батьки, так робили його прадіди, так вчиняли всі його родичі.
    Коли день підходив до кінця, Мотузочок лягав у своє довге ліжечко і закривав очі.
    Як йому хотілося стати квіточкою і дарувати пилок бджолам! «Тоді б я був потрібним», - думав він. «Але, нічого не вдієш: я народився черв’ячком».
    Так і минали дні. Аж ось настало літо. І одного разу, коли черв’ячок рив чергову дірочку, до нього заговорила квіточка:
    - Допоможи мені, - попрохала Ромашка. – Розпуши землю біля корінчиків…
    - Залюбки, - відказав Мотузочок і старанно розпушив землю навколо корінців квіточки.
    - І мені, мені розпуши… - попрохала Волошка.
    Черв’ячок і їй не відмовив.
    - А нам допоможеш? – з надією запитали маки.
    - Звісно!
    Цілий день працьовитий черв’ячок розпушував землю навколо рослин. А коли сонечко заховалося за обрій він ледве доповз до ліжечка. «Важкий був день, але скільки корисного я зробив!» - задоволено посміхнувся.
    На наступний день Мотузочок знову допомагав квіточкам.
    - Що ж діється? – здивовано запитав Волошку. – Мене ніколи стільки не просили про допомогу.
    - Спека, - втомлено пояснила квітка. – Дощу немає, а сонечко висушує всю вологу…
    Черв’ячок задумався: «А мені завжди прохолодно, адже я під землею». Волошка ніби прочитала його думки:
    - Добре тобі, ти живеш під землею, а ми від спеки пропадемо…
    - Що ж робити? - забідкався Мотузочок.
    - А що тут вдієш? – опустила листочки квіточка. – Ти й так нам допомагаєш. Якби не ти, ми б вже загинули
    «Нічого собі!» - здивувався черв’ячок. Він навіть не підозрював наскільки важлива його праця.

    У ту ніч він так і не ліг спати. До самого світанку Мотузочок писав листи своїм родичам. А вранці земля ожила: сотні малих черв’ячків старанно рили дірочки-тунелі. Так вони робили м’якенькою скам’янілу землю.

    Працьовиті черв’ячки

    Дірочки копають….

    А рослини на землі

    Дощику чекають… - співали черв’ячки, дружно працюючи.

    А коли через кілька днів з неба щедро полилася водичка, всі полегшено зітхнули.
    - Дякуємо вам, - немогли надякуватися рослини підземним мешканцям. – Якби не ви, ми б загинули!
    - Звертайтеся, - відказали черв’ячки. Вони попрощалися і розповзлися по своїм домівкам.
    А Мотузочок з тих пір почав пишатися тим, що він черв’ячок.


    Переглядів: 464 | Додав: natalyagurkina | Теги: проза для дітей, казка про червячка, казка
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]