Чарівник із хатинки-крижинки - 26 Грудня 2012 - Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...
П`ятниця, 09.12.2016, 08:47
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8656

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » 2012 » Грудень » 26 » Чарівник із хатинки-крижинки
    12:00
    Чарівник із хатинки-крижинки

        

    Ця історія трапилася багато років тому на Північному Полюсі. Якось один білий ведмідь заблукав…

    Довго ходив він засніженими просторами, аж поки не вийшов до білосніжної хатинки-крижинки. Що за чудасія? - здивувався ведмідь. Він багато років прожив на Північному полюсі, але перший раз бачив це незвичайне житло.

    - Тук-тук-тук, - постукав лапою в двері.

    - Відчинено, - пролунало зсередини.

    Ведмідь увійшов.

    Посеред кімнати, за білосніжним столом, сидів сивобородий дідусь.

    - Проходь, - запросив він гостя.

    Ведмідь переступив поріг і почав розглядати дивне помешкання. А там на снігових поличках стояли товстелезні книги з срібними застібками, у крижаних шафах знаходилися чудернацькі предмети… Та найбільше звіра вразила крижана куля на столі господаря. У ній були далекі землі і чужі тварини.

    - Хто це? – запитав Ведмідь, показуючи лапою на рожевих птахів. – Вони що, поранені?

    Господар усміхнувся:

    - Ні, не поранені. Це фламінго. У них такий колір пір’я. Вони мешкають там, де тепло і немає снігу.

    - А хіба є такі місця? – запитав мешканець півночі.

    - Звісно, - кивнув дідусь. - Ось поглянь.

    І тієї ж миті очі звіра засліпило сонце. Він побачив тварин з довжелезними шиями. Вони їли листя з верхівок дерев. Їх шкіра була плямистою, а чотири ноги тоненькими.

    - Хто це? – запитав Ведмідь.

    - Жирафи, - відповів господар. - Вони, як і фламінго, мешканці Африки.

    - Дивина та й годі! – захитав головою білий велет.

    А дідусь вже показував нову землю…

    Там звір побачив своїх далеких родичів – ведмедиків коал. Тваринки сиділи на деревах і неквапливо жували листочки. Кенгуру, качкодзьоби, невимовно гарні птахи какаду - всі ці тварини мешкали на далекому материку, який мав назву Австралія.

    - Який величезний світ! – не відводив погляду від незвіданих країв ведмідь.

    - Так, - погодився дідусь, - дуже великий і цікавий.

    Скільки часу минуло за гостюванням, ведмідь не помітив. Він зацікавлено розглядав живих істот у крижаній кулі і зовсім забув про час.

    З цих дивовижних мандрів повернув його господар:

    - Час нам уже прощатися… У мене багато справ.

    Ведмідь сумно зітхнув. Йому так кортіло ще трішки подивитися у чарівну кулю!

    Дідусь ніби прочитав його думки:

    - Ось, візьми, - простягнув сріблясту бурульку. – Як тільки захочеш побачити нові землі – легенько дихни на неї.

    Звір подякував і вирушив у путь. Але кожного разу, як маленькі ведмежата просять розповісти щось цікаве, їх великий татко білий ведмідь дістає чарівну крижинку, і вони всі разом мандрують по нашій планеті - Земля…






    © Copyright: Наталя Гуркіна

     
     
    Переглядів: 450 | Додав: natalyagurkina | Теги: казка про ведмідя, зимова казка, казка, казка про чарівника, казка про дідуся
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]