Четвер, 22.06.2017, 21:38
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9056

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » 2011 » Квітень » 20 » Берiзки
    19:09
    Берiзки
     

    На узбіччі лісу росли дві берізки. Одну звали Біленька, другу – Тоненька.
    Кожного ранку Біленька прокидалася з першими променями сонця і старанно збирала росу. Тоненька в цей час спала.
    - Невже тобі не потрібна водичка? – дивувалася Біленька.
    - Чому ж, потрібна. Але для цього не обов’язково так рано вставати.
    - Як це?
    - А так: домовлюся з хмаринкою-дощинкою – вона мене і поллє.
     Берізка з подивом дивилася на сусідку - дивна!
    Якось раз вона запросила Тоненьку гілочками похитати.
    - Приєднуйся! – гукнула.
    - Не хочу, - відмовилася та. - Я сонячні ванни приймаю.
    Біленька здивувалася:
    - А що робитимеш, коли вітер нападе?
    - Домовлюся.
    Минали дні. Почалося спекотне літо. Біленька прокидалася разом з сонечком і донесхочу пила крапельки роси. З кожним днем її крона ставала сильнішою, а гілочки гнучкішими.
    Подруга ж спала до півдня і просила водичку у хмаринок. Її гілочки так і залишалися тоненькими і слабкими, та це не турбувало лінивицю. «Якщо потрібно буде щось - домовлюся», - думала вона.
    Аж раптом, одного дня налетів Буревій.
    Допоможіть! – гукнула Тоненька до хмар.
    Вітрисько поглянув на небо і розсміявся. Він граючись розігнав захисників берізки.
    - Ну що, красуне, потанцюємо? – закружляв навколо деревця.
    - Я не хочу, - заплакала берізка.
    - А хто тебе питатиме? – зареготав вітер.
    Він закрутив віти Тоненької, пригнув крону майже до землі і, напевне, берізка б загинула, якби не Біленька.
    - Агов, Буревію, - звернулася вона до вітру. – Ти завжди такий неввічливий?
    - Хто тут пищить? – відірвався від Тоненької вітер. – Це ти? – підлетів до Біленької. - Тобі що жити набридло?
    - Я тебе не боюся, - відказала берізка.
    У Буревія мову відняло.
    - Ти хоча б знаєш з ким розмовляєш?
    - Знаю.
    - Та я тобі!.. – і він почав крутити гілки Біленької.
    Але не дарма берізка щодня гілочками хитала і крону вигинала. Як не старався вітер, а зламати білокоре дерево йому не вдалося.
    - Я ще повернуся! – пригрозив Буревій і полетів геть.
    А берізка розсміялася:
    - Налякав!
    Вона розправила гілочки і подивилася на сусідку:
    - Ти як?
    - Не дуже, - ледве промовила Тоненька. – Гілки поламані…
    - Нічого, нові виростуть, - підбадьорила берізка.
    - Правда?
    - Правда!
    Гілочки і  справді повідростали. Біленька думала, що сусідка вже забула про прикрий випадок, аж раптом:
    - А можна я з тобою росу збиратиму? – запитала Тоненька.
    - Звісно можна, – зраділа берізка. - І гілочки можемо разом хитати і крону гнути.
    З тих пір минуло багато літ. Ще не один вітер прилітав побешкетувати, але все марно: в берізок жодна гілочка не зламалася!


     © Copyright: Наталя Гуркіна

     

    Переглядів: 496 | Додав: natalyagurkina | Теги: українська сучасна казка, казка українською, казка про дерева, казка про берізок, казка
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]