Середа, 19.09.2018, 00:07
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9534

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • Головна » Архів матеріалів
    Скоро к нам в дома постучится Новый, 2009 год. 
    Совсем еще малыш, но у него в мешке будут дни…
    Все они будут разные: веселые, добрые, поучительные… 
    У каждого будет свой характер и свое настроение, но все они будут Новыми днями Нового года. 
    Счастья Вам, Любви и чудес в 2009-м)))))) Помните: нет ничего невозможного!
    С праздниками Вас!
    С любовью, Ната. 


    Просмотров: 670 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 31.12.2008 | Комментарии (3)

    Для малого котеняти мисочку лаштую,
    Як прокинеться з світанком зразу ж почастую.
    Ковбасу вкришу дрібненько, смакота та й годі,
    Молочка наллю у чашку, стане у нагоді.
    Для маленького Найденка ласощів у миску,
    Щоб блистіла насолода в котика на писку.




    Просмотров: 692 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 29.12.2008 | Комментарии (1)

    На порозі темна Нічка стукає в дверцята:
    Закривайте швидше очі малюки й малята!
    Заховаю Сонце в скриню, хай не заважає,
    Адже Місяць до вас в гості чимдуж поспішає.
    Він несе в своїм мішечку Зірочки ясненькі,
    Щоб наснилися сьогодні сни усім гарненькі.
    Засинайте швидше любі дітлахи-малята,
    Зачинила я за Сонцем чарівні дверцята....



    Просмотров: 721 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 28.12.2008 | Комментарии (5)

    Колихаю, колисаю диво-ніченьку,

    Обираю, вибираю казку – річеньку,
    Все для тебе горошинка, моя донечко,
    Засинай і спочивай як з неба сонечко.

    Наспіваю, проспіваю колисаночки,
    Розповім про Миколая, його саночки,
    Все для тебе моя зоре, моя донечко,
    Спи спокійно моє диво, моє сонечко.

    Розкладає Миколайчик подаруночки,
    У торбинах чарівних лежать пакуночки,
    Є й для тебе дар Святого, моя донечко,
    Засинай і спочивай як з неба сонечко.

    Як спіймає, заховає ранок ніченьку, ... Читати далі »

    Просмотров: 783 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 18.12.2008 | Комментарии (2)



    Буває так, що Небо відволікається від своїх небесних справ і з цікавістю розглядає землю.
    А там...
    ... знову ще один лист падає у поштову скриньку. Маленький папірець на якому чорнилами пише „Привіт”.
    Дивина та й годі, - думає Небо. – Які чудні ці люди, - лагідно посміхається, дивлячись униз. 

    Але, одного разу Небо, спостерігаючи за тим як у поштову скриньку падає лист, засумувало. – Що зі мною, - здивувалося Небо? – Чому я більше не радію спостерігаючи за дивацтвами людей?
    Так і не знайшовши відповіді, Небо продовжило котити по собі велетенську сонячну кулю.
    День, другий, третій...
    - А чому мені ніхто не пише листи? – на четвертий день запитало у себе Небо. А потім плеснуло промінцем по чолу, - так ось у чому причина зміни у моєму настрої! Я відчуваю себе самотнім, про мене ніхто не згадує!.. 
    Хмаринки перестали гратися в хованки і з подивом поглянули на велетенського друга. 
    А Небо вголос розмірковувало. – Як це так, що ми: Сонечко, Місяць та Зорі не спілкуємося між собою? Ми ніколи не пишемо один одному листів, не вітаємо з святами... А ми ж друзі! 
    І, помружившись сонячними променями, Небо продовжило міркувати. – Це ж займає всього лише декілька хвилин, але наскільки це важливо, знати що про тебе пам’ятають! 
    І, взявши до рук сонячний промінчик Небо почало підписувати для друзів листівки. На білих, мереживних хмаринках золотистим сяяли побажання: „Гарного Вам настрою. Приємних хвилин і добрих годин. З любов’ю, Небо”

    Ці маленькі листівочки Небо розіслало друзям. І відповіді не забарилися. „Гарного тобі дня, великий, добрий друже”, „Казкових сновидінь тобі, Небокраю”, „Радощів і тепла тобі, Добра Блакить”...

    З тих пір небесні мешканці теж пишуть один одному листи. Адже невеличкий конвертик у якому чорнилами написані слова це не просто листівка, це – увага. 
    А ти написав сьогодні своїм друзям хоча б декілька слів?





    Просмотров: 691 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 12.12.2008 | Комментарии (4)

    Ель лесная распушилась:
    Шишки, бублики, шары…
    Будто в сказке нарядилась
    Для любимой детворы!

    Рядом с ней все соберемся:
    Игры, конкурсы ручьем.
    Дед Морозу улыбнемся,
    Новый год встречать начнем!

    ***
    Ярко звезды засияли,
    Ель расправила наряд.
    Всё затем, чтоб Вы узнали:
    Будет праздник у ребят!

    Хороводы, пляски, шутки - 
    Соберут честной народ
    Нет свободной и минутки,
    Мы встречаем Новый год!


    ***
    Снег за окнами кружится
    Возле ёлки – хоровод
    Мы собрались порезвиться,
    Мы встречаем Новый год!




    Просмотров: 636 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 08.12.2008 | Комментарии (0)

    Богдана

    Народилася у мами з татом я,
    Стала повноцінною і справжньою сімя.
    Віче скликалось, вся наша родина
    Розглядала: що то за дитина?

    Соня? Ні, не Соня - мало спить!
    Христя? Може Христею хрестить?
    Посміхнулася до всіх: із цього дня
    Богом дана Вам, Богдана Я!

    Просмотров: 614 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 05.12.2008 | Комментарии (0)

    Загадки - зиминки

    Наче пух, ніби пір’їнки

    З неба падають... 
                                        СНІЖИНКИ

              Руки - гілки, ніс - патик
              Двір прикрасив...
                                         СНІГОВИК

                       На гіллячці балагур
                       Красень, птах зими... 
                                          СНІГУР

                                Під ялиночкою клуно ... Читати далі »

    Просмотров: 1162 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 03.12.2008 | Комментарии (3)

    Котик в мишки запитав...

    Котик в мишки запитав:
    - Ти чому втікаєш?
    Я ж для тебе мур-мявчав,
    Ти хіба не знаєш?

    - Ой хитрун ти, Муркотун, - 
    мишка відказала.
    - Ти як тато твій - брехун! -
    й, хвостик показала...

    Просмотров: 776 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 01.12.2008 | Комментарии (2)

    Перший сніг

    - Одягайся тепліше, - наказувала Оленці зранку мама. Сьогодні на вулиці сніг.
    - Сніг?! - засяяло щастям лице дівчинки.
    - Так, сонечко, сніг. 
    - І ми зможемо зліпити снігову бабу?
    - Ні, маленька. Це ж перший сніг. Він мокрий і не такий липкий як зазвичай. 
    Дивлячись на розчароване лице донечки, матуся поспішила пояснити, - Це один із перших посланців Зими. Так вона сповіщає про свій прихід, про те що йдуть морози і сніги. Осінь вже позаду, сонечко.
    - Правда? – засяяли очі у Оленки.
    - Звісно. Так що якщо ти хочеш побачити перший сніг, то гайда збиратися. 
    - Я зараз, швиденько, - сказала дівчинка і поспішила до себе у кімнату.
    Гольф, тепла кофтинка, штанці, курточка, м’які черевички, а ще, ще ж рукавички не забути!
    Коли вийшли з під’їзду - затамували подих. Подвір’я було не впізнати!
    Вчорашній сірий асфальт сьогодні став сліпучо-білосніжним. А дерева?! Вони були неначе з казки про снігову королеву: білі-білі, і всі у хутряних шатах.
    - Мамо, мамо, поглянь, - показувала Оленка догори. Туди, де з велетенської небесної подушки, сипалися на землю снігові пір’їни. – Ти лише поглянь, мамо, які вони всі гарні!
    - От же ж ти, моя снігуронько, - посміхнулася матуся. 
    Як всі діти люблять зиму – подумала. Я теж в дитинстві так чекала її приходу, - пригадала.
    А Оленка підняла догори руки і заспівала:


    Дуй, Мороз, у свій ріжок,
    Покривай дерева.
    Падай, падай сніг, сніжок,
    Ти нам дуже треба..


    - Гарна пісня. Ви її у школі вивчили? – запитала у доньки мама.
    Але Оленка так захопилася, що навіть і не почула запитання. Дівчинка кружляла під снігопадом:


    Нехай діти у дворах
    Граються у сніжки,
    А малеча у садках - 
    Оленям ліпить ріжки...
    Дуй, Мороз, у свій ріжок,
    Покривай дерева,
    Падай, падай сніг, сніжок,
    Ти нам дуже треба!


    Такі рідні ці слова, такі знайомі, - мама Оленки ніяк не могла пригадати, звідки знає слова цієї пісні.
    А Оленка продовжувала танцювати разом з пухнастими сніжинками. Повз неї і її маму йшли люди, але кожний, хоча б на мить, та зупинявся. Дорослі і діти підводили погляд до неба. А звідти щедро падав сніг. Перший сніг поки ще старого року...


    Дуй, Мороз, у свій ріжок,
    Покривай дерева.
    Падай, падай сніг, сніжок,
    Ти нам дуже треба!


    - Добрий ранок, мої красуні, - пролунав поряд голос Івана Семеновича.
    - Татко, - щасливо обійняла батька Оксана, мама Оленки.
    - Дідусю! – кинулася обіймати дідуся внучка.
    - А я здалеку Вас впізнав, - проказав Іван Семенович. – Ти ж така сама дзиґа колись була, - посміхнувся до дочки.
    - Ти про що зараз, татку?
    - А ти не пам’ятаєш себе малою? – з подивом поглянув на доньку. Бачачи, як зніяковіла його Оксана, пояснив, – Коли ти була такого віку як Оленка, ми завжди ходили зустрічати перший сніг. А як ти любила ловити в долоні сніжинки!..
    Оленка з мамою аж роти пороззявляли від цікавості.
    От звідки ці слова! - пригадала доросла Оксана. - Дуй, Мороз, у свій ріжок, покривай дерева. Падай, падай сніг, сніжок, ти нам дуже треба... Це ж пісня з мого дитинства! Але, звідки її Оленка знає?
    - Це я її навчив, - хитро підкрутив свій вус дідусь. А потім взяв своїх дівчат за руки і всі дружно закружляли під снігопадом.


    Перехожі радісно посміхалися. 
    Всі вітали один одного з першим снігом.

    _______________

    Анімація: Ольг ... Читати далі »

    Просмотров: 7487 | Добавил: natalyagurkina | Дата: 18.11.2008 | Комментарии (6)

    « 1 2 ... 52 53 54 55 56 57 »