Ліна Костенко - Сторінка 3 - Дитячий світ
Субота, 03.12.2016, 12:36
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Ліна Костенко - Сторінка 3 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8640

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 3 з 3«123
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Ліна Костенко
    Ліна Костенко
    natalya-gurkinaДата: Субота, 07.02.2015, 15:29 | Повідомлення # 31
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    "Цей ліс живий. У нього добрі очі..."

    Цей ліс живий. У нього добрі очі.
    Шумлять вітри у нього в голові.
    Старезні пні, кошлаті поторочі,
    літопис тиші пишуть у траві.
    Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
    на білі вальси радісних беріз.
    І сонний гриб в смарагдовій куфайці
    дощу напився і за день підріс.
    Багряне сонце сутінню лісною
    у просвіт хмар показує кіно,
    і десь на пні під сивою сосною
    ведмеді забивають доміно.
    Малі озерця блискають незлісно,
    колише хмара втомлені громи.
    Поїдемо поговорити з лісом,
    а вже тоді я можу і з людьми.
     
    natalya-gurkinaДата: Субота, 14.03.2015, 10:43 | Повідомлення # 32
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    "І як тепер тебе забути..."

    І як тепер тебе забути?
    Душа до краю добрела.
    Такої дивної отрути
    я ще ніколи не пила.
    Такої чистої печалі,
    такої спраглої жаги,
    такого зойку у мовчанні,
    такого сяйва навкруги.
    Такої зоряної тиші,
    такого безміру в добі!..
    Це, може, навіть і не вірші,
    а квіти, кинуті тобі.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 20.03.2015, 14:49 | Повідомлення # 33
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Не говори печальними очима...

    Не говори печальними очима
    те, що не можуть вимовить слова.
    Так виникає ніжність самочинна.
    Так виникає тиша грозова.

    Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
    чи просто чорна магія чола...
    Яка між нами райдуга стояла!
    Яка між нами прірва пролягла!

    Я не скажу і в пам’яті — коханий.
    І все-таки, згадай мене колись.
    Ішли дві долі різними шляхами.
    На роздоріжжі долі обнялись.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 20.03.2015, 14:50 | Повідомлення # 34
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Хай буде легко. Дотиком пера.
    Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
    Цей білий світ — березова кора,
    по чорних днях побілена десь звідтам.
    Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
    Сьогодні осінь похлинулась димом.
    Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
    Хай буде світло, спогадом предивним.
    Хай не розбудить смутку телефон.
    Нехай печаль не зрушиться листами.
    Хай буде легко. Це був тільки сон,
    що ледь торкнувся пам'яті вустами.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 26.03.2015, 08:59 | Повідомлення # 35
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я знаю дивну річ: на світі є людина,
    Що береже несказані слова.
    І може, це любов, і може, це єдина.
    А може, й просто так, сама розрив-трава.
    Мільйони слів звучать!... І змінюють подобу.
    Проступить гіркота, як сіль на Сиваші.
    Роки собі ідуть. Мовчання ставить пробу.
    Несказані слова... Незримий скарб душі...
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 23.02.2016, 11:20 | Повідомлення # 36
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    А буває, ідеш по світу,
    і проходить повз тебе людина
    так, неначе проносить квіти
    і тобі віддає половину.


    Ще і стебла від рук гарячі.
    Озирнешся на неї здаля
    і збагнеш - на промінь багатша
    стала раптом твоя земля.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 29.02.2016, 10:53 | Повідомлення # 37
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Мені відкрилась істина печальна…

    Мені відкрилась істина печальна:

    життя зникає, як ріка Почайна.
    Через віки, а то й через роки,
    ріка вже стане спогадом ріки.
    І тільки верби знатимуть старі:
    киян хрестили в ній,а не в Дніпрі
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 11.03.2016, 19:46 | Повідомлення # 38
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Такий чужий і раптом - неминучий...

    Такий чужий
    і раптом – неминучий.
    Химери хмар задушать горизонт.
    Земля вдихне глибинно і жагуче
    на вишняках настояний озон.
    Мені нестерпно, душно, передгрозно.
    Ліловим чадом туманіє без.
    Гудуть ліси, риплять дубові кросна,
    парчеву зливу виткавши з небес.
    Лягла грози пульсуюча десниця
    на золоте шаленство голови.
    Мені, мабуть, ніколи не досниться
    сліпучий спалах чистої жаги.
    Гроза мені погрожує громами,
    закутий біль спинає на диби.
    Нехай смакують почуття гурмани,
    а ти стихія – любиш, так люби!
    Чи ще тебе недоля не намучила?
    Чи не сліпить грозою ткана ніч?
    Люблю.
    Чужого.
    Раптом – неминучого.
    Тужу тонкою млістю передпліч.
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 15.03.2016, 11:18 | Повідомлення # 39
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Недумано, негадано
    забігла в глухомань,
    де сосни пахнуть ладаном
    в кадильницях світань.
    Де вечір пахне м'ятою,
    аж холодно джмелю.
    А я тебе,
    а я тебе,
    а я тебе люблю!
    Ловлю твоє проміння
    крізь музику беріз.
    Люблю до оніміння,
    до стогону, до сліз!
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 05.04.2016, 09:44 | Повідомлення # 40
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Щасливиця, я маю трохи неба
    і дві сосни в туманному вікні.
    А вже здавалось, що живого нерва,
    живого нерва не було в мені!
    Уже душа не знала, де цей берег,
    уже втомилась від усіх кормиг.
    У громі дня, в оркестрах децибелів
    ми вже були, як хор глухонімих.
    І раптом,— БожеІ — після того чаду
    і тарапати, рівної нулю,—
    я чую дощ. Він тихо плаче правду,
    що я когось далекого люблю.
    І чую тишу. І співають птиці.
    Проходять люди гарні і незлі.
    В пахучій хмарі дощової глиці
    стоїть туман, як небо на землі.
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Ліна Костенко
    Сторінка 3 з 3«123
    Пошук: