Ліна Костенко - Сторінка 2 - Дитячий світ
Субота, 10.12.2016, 11:49
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Ліна Костенко - Сторінка 2 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8660

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 2 з 3«123»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Ліна Костенко
    Ліна Костенко
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 30.01.2014, 15:26 | Повідомлення # 16
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я нічого не боюся. Я
    боюся тільки причетності
    до ідіотів.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 30.01.2014, 15:30 | Повідомлення # 17
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Сиділи колись за залізною
    завісою, ловили кожну
    вісточку зі світу, —
    інформація була нашою
    здобиччю. Тепер ми —
    здобич інформації.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 31.01.2014, 09:39 | Повідомлення # 18
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Сторінку можна видерти. Історію – ні.
    © Ліна Костенко, "Записки українського самашедшого''
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 10.02.2014, 17:12 | Повідомлення # 19
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Страшні слова, коли вони мовчать,
    коли вони зненацька причаїлись,
    коли не знаєш, з чого їх почать,
    бо всі слова були уже чиїмись.

    Хтось ними плакав, мучився, болів,
    із них почав і ними ж і завершив.
    Людей мільярди, і мільярди слів,
    а ти їх маєш вимовити вперше!

    Все. повторялось: і краса, й потворність.
    Усе було: асфальти й спориші.
    Поезія — це завжди неповторність,
    якийсь безсмертний дотик до душі.
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 11.02.2014, 00:06 | Повідомлення # 20
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    - Ти не боїшся їздити у Чорнобильську зону?

    - Ні. Письменник повинен бачити все. До того ж у нашій експедиції є та людська якість, яка була у шістдесятників. Поняття честі та солідарність. І цинічно скасований тепер патріотизм. Інакше чого б вони їздили у мертву Зону рятувати рештки народної культури? Це історико-культурологічна експедиція. І поки патріоти співають" Ще не вмерла України ні слава, ні воля ", жменька людей, без пільг і заохочень, їздить туди, де Україна вже вмерла. Коли села пішли під штучні моря, під полігони, їх же ніхто не вивчав, з ними пішла й історія. Це неприпустимо, бо так услід за Поліссям всю Україну пустять під укіс.


     © Ліна Костенко. Іван Дзюба, "Є поети для епох"
     
    natalya-gurkinaДата: Субота, 15.02.2014, 11:24 | Повідомлення # 21
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Нам треба жити кожним
    днем,
    Не ждать омріяної дати.
    Горіть сьогоднішнім
    вогнем,
    Бо «потім» може й не
    настати.
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 27.05.2014, 21:44 | Повідомлення # 22
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Той вуж, який переможе, хай не захоче бути гадюкою – як голосувала Ліна Костенко
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 30.11.2014, 09:17 | Повідомлення # 23
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я Вас люблю.
    О як я Вас люблю!
    Але про це не треба говорити.


     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 04.12.2014, 21:21 | Повідомлення # 24
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0

    "Я хочу знати, любиш ти мене..."

    Я хочу знати, любиш ти мене,
    чи це вже сон, який уже не сниться?
    Моєї долі пекло потайне,
    моя сама від себе таємниця!

    Чи ти за мене душу віддаси,
    чи розміняєш суєтно і дрібно?
    Краса – і тільки, трішечки краси,
    душі нічого більше не потрібно.

    Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
    де все нещадно звичне і щоденне,
    ти просто мені дивишся услід
    і трохи любиш сни свої про мене?
     
    natalya-gurkinaДата: Субота, 06.12.2014, 14:00 | Повідомлення # 25
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Богдан Ступка
    вірш Ліни Костенко "Крила"


     
    natalya-gurkinaДата: Субота, 06.12.2014, 14:02 | Повідомлення # 26
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Ольга Богомолець
    Романс на слова Ліни Костенко


     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 08.12.2014, 17:32 | Повідомлення # 27
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 14.01.2015, 12:29 | Повідомлення # 28
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Не треба думати мiзерно...
    Безсмертя є ще де-не-де...
    Хтось перевiяний, як зерно,
    У Ґрунт поезiï впаде.
    Митцю не треба нагород,
    Його судьба нагородила,
    Коли в людини є народ,
    Тодi вона уже людина.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 16.01.2015, 17:35 | Повідомлення # 29
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    "Життя іде і все без коректур..."

    Життя іде і все без коректур.
    І час летить, не стишує галопу.
    Давно нема маркізи Помпадур,
    і ми живем уже після потопу.

    Не знаю я, що буде після нас,
    в які природа убереться шати.
    Єдиний, хто не втомлюється, – час.
    А ми живі, нам треба поспішати.

    Зробити щось, лишити по собі,
    а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
    щоб тільки неба очі голубі
    цю землю завжди бачили в цвітінні.

    Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
    щоб ці слова не вичахли, як руди.
    Життя іде і все без коректур,
    і як напишеш, так уже і буде.

    Але не бійся прикрого рядка.
    Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
    Не бійся правди, хоч яка гірка,
    не бійся смутків, хоч вони як ріки.

    Людині бійся душу ошукать,
    бо в цьому схибиш – то уже навіки.
     
    natalya-gurkinaДата: Субота, 07.02.2015, 15:28 | Повідомлення # 30
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    "Не треба класти руку на плече..."

    Не треба класти руку на плече.
    Цей рух доречний, може, тільки в танці.
    Довіра - звір полоханий, втече.
    Він любить тиху паморозь дистанцій.

    Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
    Він дивний звір, він любить навіть муку.
    Він любить навіть відстань і розлуку,
    Але не любить на плечі руки.

    У цих садах, в сонатах солов'їв,
    він чує тихі кроки браконьєра.
    Він пастки жде від погляду, від слів,
    і цей спектакль йому вже не прем'єра.

    Душі людської туго і тайго!
    Це граний звір, без нього зле живеться.
    Але не треба кликати його.
    Він прийде сам і вже не відсахнеться.
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Ліна Костенко
    Сторінка 2 з 3«123»
    Пошук: