Ліна Костенко - Дитячий світ
Четвер, 08.12.2016, 23:04
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Ліна Костенко - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8655

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 3123»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Ліна Костенко
    Ліна Костенко
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:33 | Повідомлення # 1
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0


    Лі́на Васи́лівна Косте́нко (* 19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

    Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

    Відмовилась від звання Героя України. (Вікіпедія)
    Прикріплення: 1622245.jpg(43Kb)
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:38 | Повідомлення # 2
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Коли я буду навіть сивою,
    і життя моє піде мрякою,
    а для тебе буду красивою,
    а для когось, може, й ніякою.
    А для когось лихою, впертою,
    ще для когось відьмою,
    коброю.
    А між іншим, якщо відверто,
    то була я дурною і доброю.
    Безборонною, несинхронною
    ні з теоріями, ні з практиками.
    і боліла в мене іронія
    всіма ліктиками й галактиками.
    І не знало міщанське кодло,
    коли я захлиналась лихом,
    що душа між люди виходила
    забинтована білим сміхом.
    І в житті, як на полі мінному,
    я просила в цьому сторіччі
    хоч би той магазинний
    мінімум:
    — Люди, будьте взаємно
    ввічливі! —
    і якби на те моя воля,
    написала б я скрізь курсивами:
    — Так багато на світі горя,
    люди, будьте взаємно
    красивими!
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:39 | Повідомлення # 3
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Здушили сльози – не
    виходь на люди.
    Болить душа – не
    виявляй
    на вид.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:40 | Повідомлення # 4
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Хто має право нам,
    людям,
    визначати мінімум?! Ті,
    що
    собі призначили
    максимум?!

    "Записки українського самашедшого"
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:42 | Повідомлення # 5
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    "...Народ у нас витривалий, привчений завжди терпіти щось в ім'я чогось, - головне, щоб не було гірше.
    Діапазон гіршого у нас безмірний, так що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим, отже, завжди є люфт для надії."

    © Ліна Костенко, "Записки українського самашедшого"
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:42 | Повідомлення # 6
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    спини мене отямся і отям
    така любов буває раз в ніколи
    вона ж промчить над зламаним життям
    за нею ж будуть бігти видноколи
    вона ж порве нам спокій до струни
    вона ж слова поспалює вустами
    спини мене спини і схамени
    ще поки можу думати востаннє
    ще поки можу але вже не можу
    настала черга й на мою зорю
    чи біля тебе душу відморожу
    чи біля тебе полум’ям згорю
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 10:58 | Повідомлення # 7
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    "Не з нашим розумом осягнути, як виглядає Бог. Я тільки знаю, що Той, хто запустив моє серце, Той запустив і Всесвіт."

    "Записки українського самашедшого"
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 11:00 | Повідомлення # 8
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Вечірнє сонце, дякую за день!
    Вечірнє сонце, дякую за втому.
    За тих лісів просвітлений Едем
    і за волошку в житі золотому.
    За твій світанок, і за твій зеніт,
    і за мої обпечені зеніти.
    За те, що завтра хоче зеленіть,
    за те, що вчора встигло одзвеніти.
    За небо в небі, за дитячий сміх.
    За те, що можу, і за те, що мушу.
    Вечірнє сонце, дякую за всіх,
    котрі нічим не осквернили душу.
    За те, що завтра жде своїх натхнень.
    Що десь у світі кров ще не пролито.
    Вечірнє сонце, дякую за день,
    за цю потребу слова, як молитви.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 11:04 | Повідомлення # 9
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Коли я ще була членом Спілки письменників, після котрогось засідання прийшла розсерджена, хвора... І подумала, що хай собі співають "Ще не вмерла Україна", а я собі поїду туди, де вона вже вмерла. І поїхала в Чорнобильську зону.

    Здається, така трагедія... Але з Чорнобильської зони я повернулася легка, весела, гармонізована. Я побачила там таку трагедію, порівняно з якою всі наші клопоти - дрібниці.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 11:06 | Повідомлення # 10
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Минають дні... Забуть тебе не можу.
    Минають дні... Згадать тебе боюсь.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 10.01.2014, 11:07 | Повідомлення # 11
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ...У нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст.
    "Записки українського самашедшого"
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.01.2014, 18:49 | Повідомлення # 12
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Очима ти сказав мені люблю

    Очима ти сказав мені: люблю.
    Душа складала свій тяжкий екзамен.
    Мов тихий дзвін гірського кришталю,
    несказане лишилось несказанним.
    Життя ішло, минуло той перон.
    Гукала тиша рупором вокзальним.
    Багато слів написано пером.
    Несказане лишилось несказанним.

    Світали ночі, вечоріли дні.
    Не раз хитнула доля терезами.
    Слова як сонце сходили в мені.
    Несказане лишилось несказанним.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.01.2014, 18:52 | Повідомлення # 13
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Горіховий наш інтелект. Вибираємо тих самих і тих самих, а потім жахаємось — що це за чудовиська у нас при владі?

    @Ліна Костенко ''Записки українського самашедшого''
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.01.2014, 18:54 | Повідомлення # 14
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ... І не дивуй, що я прийду
    зненацька.
    Мені ще ж побороти переляк.
    На штурм Бастилій – просто. На
    Сенатську.
    А от до тебе – я не знаю як.
    Вже одпручалась гордістю і
    смутком,
    одборонилась даллю, як щитом.
    Як довго йшла до тебе, як
    нехутко,
    і скільки ще і сумнівів, і втом!
    Прийми мою понівечену душу,
    збагни й пробач мій
    безнемірний острах.
    Дай хоч на мить забути слово –
    «мушу»,
    це перше слово з букваря
    дорослих.
    Мені без тебе сумно серед
    людства.
    Вже людству не до себе й не до
    нас.
    А дика груша світиться як
    люстра.
    І чутно гомін тополиних трас...

    © Ліна Костенко
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 19.01.2014, 14:09 | Повідомлення # 15
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я вчу Тебе, як мову
    іноземну,
    Як знаки, зашифровані в
    гербі.
    Я вдячна Богу, що послав
    на землю
    Шляхетну душу, втілену в
    Тобі.
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Ліна Костенко
    Сторінка 1 з 3123»
    Пошук: