Іван Низовий - Сторінка 6 - Дитячий світ
Субота, 10.12.2016, 04:09
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Іван Низовий - Сторінка 6 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8660

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 6 з 9«12456789»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Іван Низовий
    Іван Низовий
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 16.04.2015, 08:30 | Повідомлення # 76
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ХТО ПРАВИТЬ НАМИ...

    Піддослідними стали ми ізнов –
    Доволі наросло, бач, матер'ялу:
    Отруєну й загнилу нашу кров
    Ізнову з нас виціджують помалу

    На той святий, запльований вівтар,
    Що матір'ю-Вкраїною зоветься,
    Й червонопикий супер-яничар
    Над лихом брата кровного сміється.

    Чорнобиль... Етноцид... Голодомор...
    Таємний підступ і відверта зрада,
    І недолугий, недоладний хор:
    Верховна Рада – ненародна влада...

    Ні, я не плачу, хоч давно пора
    Забитися в розпачливім риданні,
    Щоб сльози щирі і, дай Бог, останні
    По горловині сивого Дніпра

    Скотились в море чорної печалі.
    Ні, я не плачу,
    Бо закам'янів,
    Мов знак питальний, мій столітній гнів
    На незнищенній віковій скрижалі.

    Я все ще вірю! Вірую ще я
    В прийдешню славу пісні-України,
    В її обдаровання солов'їне
    Й воістину божественне ім'я!

    Але ж болить душа – не відболить,
    Вона ж бо не із каменя й металу:
    Чи здатні Україну відродить
    Ті, хто в найтяжчу для Вкраїни мить
    Її не раз лишали на поталу?!

    1993
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 16.04.2015, 08:31 | Повідомлення # 77
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Уже й не знаю,
    Хто страшніший ворог:
    Москаль,
    Чи доморощений хохол,
    Чи той,
    Хто п’є горілку по Сибірах,
    Чи цей,
    Що носить тризуб на погонах
    І люто проклинає рідну матір,
    Бо ж не такі зварила галушки?!
    2000
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 16.04.2015, 08:38 | Повідомлення # 78
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Вперед, безсмертні антиподи!
    Тумани. Тумени. Пітьма.
    Кудись поділися народи.
    Племен – і тих уже нема.
    Катма. Лиш виродки. Ордою –
    Орда! Стихія. Пил і пал.
    Землею, вітром і водою,
    Наперекір і наповал…
    Вас тьми і тьми.
    А нас – мільйони.
    А в нас немає Спартака.
    Нас чорні ворони й ворони
    Склюють – живцем – до кістяка.
    Дощенту витопчуть нас коні
    На гусеничному ходу…
    Та ви у нашім безборонні
    Свою ще стрінете біду!
    Ще падлом станете на падлі
    І розпорошитесь в траві,
    Бо ж не усвоює нападник
    Отруї нашої крові;
    Не перетравлюють чорнозем
    Чужинські шлунки натщесе…
    І віділлються кровосльози!
    І вихор сміття рознесе!

    1995
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 16.04.2015, 08:40 | Повідомлення # 79
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Земля здригнулась піді мною,
    І я упав
    І до крові
    Забився:
    Шуми в голові
    Із музикою неземною
    Злилися…
    Сльози на кілочку…
    А люди – звісно ж бо, живі:
    Одні – про порвану сорочку,
    Другі – про виямку в траві,
    А треті – про похмільну бочку,
    І всі, звичайно ж, не праві.
    Ніхто нічого не второпав
    У цій пригоді.
    А вона
    Була пророчою:
    Війна
    Ледь-ледь не вибухла!
    Європа
    Завмерла лячно –
    Ти-ши-на…
    1999
    (Несправжня пектораль)

    * * *
    Російські антитерористи –
    Герої! Проти одного
    Чеченця
    Виставлено триста
    Оцих героїв…
    Хто кого
    Здолає?
    Лається столиця
    До хрипоти,
    До маячні,
    Й ніхто не прагне помолиться
    За всіх загиблих у Чечні…
    «Всіх замочить!» –
    Новий «месія»
    Звелів довірливій братві,
    Отож геройствує Росія –
    На-алкоголі-та-крові…
    1999
    (Несправжня пектораль)

    * * *
    Ракетні залпи бгають небо
    І рвуть на шмаття –
    В лютім сказі
    Криваво твориться ганебний
    Російський «епос» на Кавказі.
    Малюють маску терориста
    На лику славного імама…
    Хто знає, скільки – двісті, триста –
    Років
    Триватиме
    Ця драма?...
    Хто правду скаже: «Ті – бандити,
    Що несвою грабують хату,
    І їх за це велять убити
    Не лиш закони шаріату!»?!
    Гудуть свинцевими джмелями
    Осквернені альпійські луки…
    Старі ж чеченки
    Шамілями
    Зовуть осиротілих внуків.
    1999
    (Несправжня пектораль)
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:42 | Повідомлення # 80
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Хіба ж не радість:
    Вихлюпнуть печаль
    На аркуш всетерплячого паперу,
    Перетворивши задуму химеру
    Бодай хоч у несправжню пектораль?!

    Хіба ж не втіха:
    День прожити свій
    Упевнено, без тіні на сумлінні,
    Що ти служив і служиш Україні,
    Не бувши навіть визнаним у ній?!

    2004
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:43 | Повідомлення # 81
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Як почуваєшся ти
    на високій посаді,
    друже вчорашній,
    колишній "націоналіст",
    владні підперши тили товстозаді
    й гетьманчукові заносячи
    заячий хвіст?

    Не впізнаєш опозиціонера
    в схудлім
    від недоїдання
    мені… Хто я для тебе ?!
    Комашка,
    пилинка,
    химера…
    Ти ж – Чингізхан на коні!

    Гірко втрачати соратника-друга
    на півдорозі до світлої мрії-мети:
    став москалем
    замаскований досі хохлюга,
    до українства спаливши мости…

    2003
    (Те, чому і назва загубилась)
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:45 | Повідомлення # 82
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    САМОЗВИНУВАЧУВАЛЬНЕ

    О Боже наш, замучений не раз
    Не на Голготі вже, а на Луб'янці,
    Воскресни знов і подивись на нас –
    Обранців пекла, раю голодранців.
    Які ж бо ми червоні від крові
    Й зелені від зненависті та гніту,
    З шизофренічним вітром в голові
    Мчимо наосліп на нову "орбіту".
    Спитай же нас, для чого ми живем,
    Свої й чужі вимотуючи жили,
    За що тебе по-ленінськи клянем
    Над прірвою радянської могили?
    Що за плечима нашими стоїть
    Окрім Кремля, ГУЛагу й Мавзолею?
    Яка несамовита ненасить
    Ордою пронеслася над землею?
    Ні, не питай, бо ми – глухонімі,
    Коли це нам і вигідно, і зручно...
    Хто ж винен в цьому?
    "Ой, не ми, не ми", –
    У відповідь шепочемо беззвучно.

    1993
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:47 | Повідомлення # 83
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Півстоліття життя на державу чужу
    Я поклав задарма. А в державі своїй
    Сам зробився чужим, уподібнивсь бомжу.
    Я – ніхто. Під майбутній врожай перегній.

    Переднюю як-небудь. А в тиші нічній
    Передумаю стільки, що вибухне кров,
    Розірве мої скроні: ніщо – перегній…
    Перегній? Для врожаю – основа основ!

    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:48 | Повідомлення # 84
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Населення наше – нелічене,
    А простори наші – неміряні!
    Освячено це і засвідчено,
    І довідками завірено.
    І видимо нас, і невидимо –
    По цілому світоньку білому
    Вітрами негод розкидано
    Націю, щастям обділену!

    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:49 | Повідомлення # 85
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я, мабуть би, подався до Махна,
    Та гуляй-поле зоране давно
    І на чужій землі сконав Махно –
    Труна для нього, певне ж, затісна.

    Гукаю: “Бать-кууу!” –
    тиша лиш німа...
    Махна – нема.
    Та прийде ще Махно!
    Той образ батька,
    Створений в кіно, –
    Бездарна більшовицька сінема.

    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:50 | Повідомлення # 86
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Як живу?
    Непогано,
    Бо ж буває ще гірше.
    Прокидаюся рано
    І пописую вірші.
    І попискує песик,
    І понявкує котик –
    Обидвá з інтересом
    Критикують на дотик
    Писанину... Сприймають
    Все як слід, розуміють,
    Хоч освіти не мають
    І читати не вміють.

    Що ж тут дивного –
    Нами
    Ті якраз управляють,
    Що ніякої тями
    У цій справі не мають!

    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:52 | Повідомлення # 87
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Ліричні вірші – це така дурниця,
    Коли людині сниться синя птиця
    І мариться всесвітня справедливість –
    Одвічна
    Всіх знедолених
    Потреба…
    Тож треба неабияку сміливість
    Знайти в собі
    Й спуститися із неба
    На грішну землю янголом!

    Спустився:
    Розбився об каміння,
    Кров’ю вмився…

    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:53 | Повідомлення # 88
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    На пенсію піти – під три чорти! –
    Така, відверто скажемо, спокуса:
    Роззявили ровесники роти
    На свій пенсійний довгожданий кусень…

    Іронізую подумки: "Хіба
    Держава наша, репана й коржава,
    Дасть добрий харч нам
    І пухкі хліба?
    Огризки дасть…
    На те вона й держава!

    Ровесники мої, товариші,
    Поворушіться, не сидіть без діла –
    Піклуйтесь про поживу для душі
    Й не ждіть подачки щедрої для тіла".

    2001
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 20.04.2015, 07:54 | Повідомлення # 89
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Мене повчали графомани
    Ще сталінського вишколу:
    “Ти не висовуйся, Іване,
    Бо ж вік закінчиш “вишкою”…

    Мене громили критикани,
    Породжені “відлигою”:
    “Засунься глибшенько, Іване!
    Відлупим – не оклигаєш…”

    “Екзаменують” і сьогодні
    Мою “нетиху” лірику
    Не згодні з часом
    Та негодні
    Вже підписати
    Вироку.
    Вестимуть, видно, до могили
    Й сплакнуть над домовиною
    Ті,
    Що писати мене вчили
    Не кров’ю серця –
    Слиною!

    1997
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 21.04.2015, 07:39 | Повідомлення # 90
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Не писав і не буду писати
    Оди тим,
    Що доскочили влади,
    Буду в травах густих
    Випасати
    Свої скромні (бездомні)
    Балади;
    Буду клятий і м’ятий не тричі –
    Все життя! –
    Та нізащо не кину
    Малювати етюди ліричні
    Про безвладну (бездомну)
    Людину.

    1998
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Іван Низовий
    Сторінка 6 з 9«12456789»
    Пошук: