Іван Низовий - Сторінка 5 - Дитячий світ
Субота, 03.12.2016, 12:38
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Іван Низовий - Сторінка 5 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8640

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 5 з 9«123456789»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Іван Низовий
    Іван Низовий
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 05.04.2015, 08:41 | Повідомлення # 61
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    * * *
    Ми діти Слобожанщини,
    Дарма,
    Що нас чомусь донбасівцями кличуть,
    Нам назва "слобожани" більше личить
    Й душа охочіш назву цю прийма.
    Донбас – у ньому люду тьма і тьма,
    Й при всьому тому сірява безликість,
    І безумовна мовна без’язикість,
    Що нею вся просякнута юрма.
    А в слобожан і сумніву нема
    У тім, що всі ми – тільки українці,
    І в цьому на кожнісінькій сторінці
    Історії
    Руками обома
    Розпишемось!
    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 05.04.2015, 08:45 | Повідомлення # 62
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    РУССКОЯЗЫЧНЫЕ СТИХИ

    * * *
    Стихи мои русскоязычные,
    необычные, непривычные,
    вы меня выручали, хохла,
    на предмет закусона-бухла.
    Как служил я в Советской Армии –
    посылал для военных газет,
    вас, творенья мои бездарные, -
    утверждался как русский поэт!

    ОТКРОВЕНИЕ*

    Есть Родина, но ничего родного –
    Ни языка, ни веры, ни судьбы:
    Из века в век Владимирской дорогой
    Идем, верстая вехи и столбы…

    Патриотизму нашему не верьте –
    Нам все равно, где лаптем щи хлебать,
    А постоянство места – пуще смерти
    Для тех, кому не сеять, не пахать…

    Из грязи – в князи! В непросыпной пьяни
    Нам чудится мордовская Москва
    Вселенским раем… Други-россияне,
    Мы вовсе не народ – одна молва…

    Мы вовсе не избранники: изгнанье
    Самих себя в ничто – вот наш удел.
    Еще одно, последнее, сказанье,
    И – тишина… Всему ведь есть предел!

    *(«Ще на початку 80-х у новгородському Валдаї я підслухав промову п*яного
    мандрівного філософа й відтворив її у вірші російською мовою». І. Низовий)

    ВТОРОЕ ОТКРОВЕНИЕ

    Мы в детстве когда-то
    были язычниками,
    пока не обучились каждый по-своему
    ересь вносить
    в православные сказки,
    взятые в долг у каких-то там греков.
    Минула нас вавилонская кара –
    в чуди и веси нашли мы спасение,
    отгородившись русскоязычием
    от остального чуждого мира.

    И укрепились в своем мессианстве:
    Всех обрусить за едрена мать,
    Иначе ведь как нам
    В общинном пьянстве
    Всех собутыльников понимать?!
    И расползлось наше русскоязычие,
    Как на дрожжах перезревших
    Квашня,
    И поглотило иные обычаи,
    Всех в одно кодло соединя.

    Теперь мы все братья,
    однако старшими
    могут считать себя только те,
    кто перепьет остальных
    и при этом
    не потеряет свое старшинство.

    ПАРАЛЛЕЛИ

    В Путивле и Славяносербске
    Я поражен был прямо в сердце
    Колючим взглядом Ильича
    В тиши музейной – по сей час
    Печет в груди огонь кинжальный…
    Экскурсовод не знает, жалкий,
    Как объяснить, что в Украине
    Чужое чучело поныне
    Сияет лысой головой
    В одной витрине с булавой
    Гетманской…

    * * *
    Я живу в окраинном Заречье,
    в логове луганских «регионов»,
    под мечом дамокловым законов,
    на заборе писаных наречьем
    матерно-матерым…
    Очень рано
    здесь меня живьем похоронили,
    в собственный навоз втоптали рьяно
    и мочой ордынскою облили.
    Что теперь блюдет ворье в законе,
    превратив газон озонный в свалку
    и малюя на святой иконе
    «пахана», идущего в развалку
    по мощам и пепельному праху
    наших предков?! Окровавив росы
    кровью запорожской, малоросы
    преподносят палачу рубаху
    красную… В каком грехе повинны
    дети янычаров?! Ихней кровью
    захлебнется горло Украины
    и промчит орда по безголовью…
    15.12.2006
    --------------------------------------------

    * * *
    Стихи я эти написал,
    чтоб показать одноязычным,
    что разбираться в «словесах»
    есть делом буднично-обычным
    для украинцев не тупых –
    родным «наречием» владея,
    мы бьем любого прохиндея
    его ж «язычием» под дых!
    2006

    («Біла вежа – рідний Вавілон»)
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 05.04.2015, 08:51 | Повідомлення # 63
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я збираю вірші Івана Низового, як перлинки на нитку. Кожна безцінна, бо не так багато Україна має таких авторів-скарбів. Щиро надіюся, що серед доданого Ви знайдете для себе щось нове. Те, що спонукає і зацікавить ще більше доторкнутися до життя Івана Низового.

    Наталя Гуркіна
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 06.04.2015, 07:38 | Повідомлення # 64
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    * * *
    Гілочку освячену верби
    На столі письмовім я поставив –
    Сам себе неначе розжурбив,
    Від осмути сам себе позбавив;
    Наче вірогідністю чудес,
    Як було в дитинстві,
    Я пройнявся
    І зрадів:
    Христос таки ж воскрес,
    І почув мій поклик, і озвався!

    2005
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 07.04.2015, 07:12 | Повідомлення # 65
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    * * *

    А в Глухові глухо…
    Григорій Половинко


    Ні, не глухо у Глухові, Грицю,
    в провінційній оцій глушині,
    де викрешують блискавицю
    водородні громи,
    де мені
    вдруге випало охреститись
    в зливокупелі,
    де в зеніт
    можна так задивитись,
    що забудеш про світ
    метушливий…

    По бруку
    я пройшовся з дощем
    крок у крок, попід руку,
    під озонним плащем,
    під ясними громами
    під салют блискавиць,
    і громадились храми
    між грибниць-кам’яниць,
    між дубів тристалітніх;
    що не пагорб, то й храм,
    на нев’янучім вітті
    урочистий хорал!

    Ой, не глухо в столиці вертепу,
    де ляльковий Мазепа згорів, –
    долинає з ординського степу
    дикий тупіт чужих огирів…
    Вовчий гін легіонів
    кураїну здійма –
    для стривожених дзвонів
    відпочинку нема…
    "Як живеться в Донбасі?" –
    глухівчанин пита.
    "З головою на пласі
    живемо – суєта,
    сухота і спекота:
    кресони – й спалахне,
    паліївська робота
    щедрі жертви пожне"…

    Глухівчанин мені співчуває,
    пропонує з криниці води.
    Глухота вікова спочиває,
    приховавши тривожні сліди
    в деревій і щирицю.
    Лелека
    засина в колесовім гнізді.
    Розчиняється спека
    в прохолодній воді.

    "Дуже добре, земляче-козаче,
    що ми вдвох не спимо в кураях,
    коли час Коліївщини скаче
    з глушини на Батуринський шлях;
    коли коні – галопом,
    навперейми, навскач,
    коли під Конотопом
    гетьманує пірнач…"

    "Хай ведеться вам, друзі,
    лишень добре,
    а ми
    в заболоченім Лузі
    ще змахнемо крильми.
    Ви, сівери, вважайте
    за братів
    слобожан:
    в нас бо спільний вожатий –
    давньоруський Майдан!"

    Відгриміло над Есманню.
    Злива
    потяглася до Сеймових круч.
    На коромислі райдуга-діва
    сплески сонця несла обіруч.
    Задзвонили у Глухові дзвони –
    чи то сон, чи ява:
    історичні персони
    на корогвах…
    Істеричні прокльони
    із амвонів Москви
    заглушили всеблагісні дзвони
    давньоруської перезви!
    На Батурин широка дорога
    кролевецьким лягла рушником…

    Буде в нас перемога
    під терновим вінком!
    2006
    (Калини жар на полотні снігів)
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 07.04.2015, 19:13 | Повідомлення # 66
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Пігмеям не під силу на коліна
    Поставити великий мій народ!
    Сніги розтануть,
    Зацвіте калина
    Над синню вод –
    І гомінка раїна
    Зазеленіє знов після негод!
    2001
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 07.04.2015, 19:55 | Повідомлення # 67
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

    Не допускаймо владу до душі –
    Задушить принагідно «ненароком»,
    Хай буде в справі цій для нас уроком
    «Душевність» бувших тих товаришів,
    Що витоптали душі нам, вони
    Своїх дітей поставили над нами
    Душпастирями… Стали вже панами
    Товаришів тих доньки і сини!

    Не допускаймо владу до святинь
    І некрополів нашого народу,
    Бо не була народною ще зроду
    Та влада, що пригнічує! Амінь.
    2004
    («Кураїна»)
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 07.04.2015, 19:57 | Повідомлення # 68
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Ми чужі в цій державі своїй,
    Що не стала своєю і досі, –
    Ми сьогодні травою
    Поляжемо геть на покосі,
    Перев’янемо, всохнемо,
    Підемо на перегній…

    Перекотиться полем орда.
    Пропадуть на безмежжі приблуди.
    Знов заплаче терпляча земля,
    Заголосить вона, зарида
    І в нестямі сама собі
    Геть розпанахає груди.
    І постануть із неї –
    Здригнеться здивований світ! –
    Легіони повстанців –
    Скінчилося їхнє терпіння…

    Доки в лоні земнім не засохне коріння,
    Не пощезне вкраїнський наш цвіт!
    2003
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 07.04.2015, 19:58 | Повідомлення # 69
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ОСТОРОГА

    Нас приведуть іще до Крут
    Новітні "гетьмани" захланні,
    Й закряче знову хижий крук
    Над полем брані,

    Ой, закряче,
    І не одна душа заплаче,
    І коні захропуть в тумані,
    Залізних не порвавши пут!

    А в березневий каламут,
    На проліски блакитні ранні
    Криваві ручаї з-під Крут
    Хлюпнуть, неждані...

    І неначе
    Не був звитяжним ти, козаче, –
    Знов "муравйовці" окаянні
    Тебе в глухий загонять кут...

    Ми несемо тягар спокут,
    В своїм краю чужинцем гнані,
    Від тих,
    Не перших наших,
    Крут –
    І до останніх...
    1993
     
    natalya-gurkinaДата: Вівторок, 07.04.2015, 20:04 | Повідомлення # 70
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я виціджую з себе хохла по краплині,
    Щоби стать українцем у рідній хатині
    У селі над Сулою, Дінцем і Десною,
    Щоб козацький весь рід родичався зі мною.

    Щось виходить у мене, а щось не виходить –
    Ще і досі бур’ян по чорнозему родить,
    Ще азійський буран в Подніпров’ї гуляє
    Й свої зуби москаль із Кремля вискаляє.

    Я ж упертий такий степовий українець
    Застовпив свої межі – ніякий ординець
    Не спроможеться знову спалить мої Січі –
    Я пересічно-січений здужчав удвічі!

    90-і роки
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 08.04.2015, 10:07 | Повідомлення # 71
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ТИХА ВОДА

    Впроголодь і впрохолодь
    праця – насолода:
    все козацтво низове
    повстає і греблі рве
    тиха вода!
    2006
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 08.04.2015, 10:08 | Повідомлення # 72
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Відродись, Україно, не лишень хрестами
    На могилах козацьких посеред степів,
    А й всіма віковими,
    В найглибших глибинах,
    Пластами,
    Що ховають в собі
    Незліченність
    Народних
    Скарбів.
    Піднімись, Україно,
    Здіймись над світами,
    І не тільки світам,
    А й собі доведи,
    Що не покритка ти,
    Упосліджена геть "москалями"
    Й байстрюками пропита в нестямнім розгулі
    Біди!
    Українься, Вкраїно...
    1990
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 12.04.2015, 04:30 | Повідомлення # 73
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    земля моя –
    писанка неперевершена
    преславними предками-малярами
    по-всілякому писана-мальована
    кольорами Гуцульщини і Слобожанщини
    райськими райдугами поліськими
    розцяцькована
    підперезана синім дніпровим поясом
    по-козацькому
    різнобарвними стрічками-лентами
    уквітчана по-весільному
    празникує земля
    на всесвітньому покуті
    у зеніті Великодня

    1995
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 12.04.2015, 04:33 | Повідомлення # 74
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Збудив мене вночі пасхальний дзвін,
    він калатав у зоряне склепіння,
    і Великоднє
    лунилось
    подзвіння
    із краю в край, від Сяну аж по Дін…

    2006
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 16.04.2015, 08:22 | Повідомлення # 75
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Нагаласують,
    Нашумлять в народі
    Провідники чи то призвідники
    До чогось,
    І при першій же нагоді,
    Нахапавши завбачно в дві руки,
    Втечуть,
    Народ полишивши в незгоді
    На берегах кривавої ріки.
    І довго шаленітиме руїна
    По селах – по вишневих цвинтарях,
    І мовою чужою Україна
    Ганьбитись буде при чужих царях,
    І тільки пісня –
    Золота пір’їна –
    Витатиме на диких пустирях…

    1995
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Класики » Іван Низовий
    Сторінка 5 з 9«123456789»
    Пошук: