Наталя Крісман - Сторінка 2 - Дитячий світ
Четвер, 08.12.2016, 23:04
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Наталя Крісман - Сторінка 2 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8655

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 2 з 2«12
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Наталя Крісман (Львів)
    Наталя Крісман
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:26 | Повідомлення # 16
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Не оминайте самотню Душу!

    Не йдіть повз Душу, що заблукала,
    Хоча й не просить у неба милість.
    У крилах сили зосталось мало,
    Її жбурляють холодні хвилі...

    Не оминайте самотню Душу -
    Любові дотик її зігріє.
    І заіскриться вона ще дужче,
    І всі розбудить поснулі мрії.

    Даруйте світу тепла і світла,
    Вітри недолі вогню не згасять.
    Зігрійте Душу - і в мить розквітне
    У Вашім серці оаза щастя!

    Любов, насправді, непроминуща,
    Усі загоїть сердечні рани.
    Не оминайте схололу Душу -
    Вона відтане!

    17.02.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:32 | Повідомлення # 17
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ВІРА В ЛЮДИНУ!

    Коли одні тіні бездушні снують,
    Коли почуття витісняє байдужість,
    Як твою довіру на шмаття порвуть
    І погляди друзів давно вже не дружні,
    Як світла не бачиш, хоч день на дворі,
    Безмовна земля вже забула про збіжжя,
    Як з докором дивиться янгол з гори
    І ти, мов дитина, що на роздоріжжі,
    Коли вже не знаєш - це сон, а чи яв,
    В якім тебе підло знов зраджують в соте,
    На грудях пригрілася твоїх змія,
    А ти їй віддати життя вже й не проти,
    Коли вчора рідний - а нині чужий,
    І небо без просвітку ридьма ридає,
    Коли розумієш - а ти ще й не жив,
    Бредеш манівцями, хоч думав - до раю,
    Коли за добро твоє зрада - ціна,
    Ти серце відкрив - а по нім потоптались,
    Коли ця реальність болючо-сумна... -

    В мені й досі віра в Людину зосталась!

    16.01.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:42 | Повідомлення # 18
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ВІКТОРУ КУЧЕРУКУ

    Як же добре, що Ти не оглух,
    Не осліп, не зневірився в людях,
    Що і досі міцним є Твій дух,
    А ще - серце гаряче у грудях!

    За вікном закурили сніги,
    Б'є у шибку надривисто вітер.
    Ми з Тобою - мов два береги,
    Пишем долю свою поміж літер...

    І нехай почуттів каламуть
    Нас штовхає до власного виру,
    Я у Тебе змогла зазирнуть
    І розгледіти душу там щиру.

    Поміж нами і відстань і час,
    Є у кожного власні стежини.
    Я ж радію - Твій вогник не згас
    І до мене Ти думкою линеш.

    Головне - ми з Тобою живі,
    Попри все - так безмежно щасливі,
    Бо моя і Твоя - це вже дві,
    Дві душі, які вірять у диво.

    Наші вірші - незримі мости,
    Йти по них ми з Тобою навчились.
    Знаю я - десь у світі є Ти -
    Щирий друг. Це велика є милість!

    5.12.2010р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:45 | Повідомлення # 19
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!

    Весна, насправді, - це стан душі,
    Коли у серці не йдуть дощі,
    Коли біль втрати в нім не щемить,
    Як чуєш - щастя вогнем горить,
    Коли згораєш - та не до тла,
    Але не носиш у серці зла,
    Як відступають усі страхи
    І ти долаєш свої шляхи.
    Коли літаєш на крилах мрій
    І ти готовий завжди у бій -
    В ім"я Любові, Добра й Краси -
    У СОБІ ВЕСНУ ЗАВЖДИ НОСИ!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 08.09.2014, 22:15 | Повідомлення # 20
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    БЕЗ ВОЛІ - СМЕРТЬ!

    Я не та, яка була ще вчора -
    Крила пошматовані в вітрах,
    Бо щораз, здіймаючись угору,
    Всупереч реальності потворній,
    Намагаюсь вбити в собі страх.

    Я не та, якою вже не стати,
    П'ю життя, аж груди розрива,
    Що не день - нове душі розп'яття,
    Кожен крок - наближення до страти
    Моїх мрій... Як досі ще жива?

    Я не та, якою мала бути,
    Бо живу усупереч всьому,
    П'ю любов краплинами цикути,
    Прірви дна бажаючи торкнути
    І крильми розвіяти пітьму.

    Хто ми є - вовки, птахи чи люди?
    Ким би не були, без волі - смерть!
    Я така, яку ти не забудеш,
    Раннім снігом випаду у грудні,
    Навесні - дощем небесних сфер.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 08.09.2014, 22:17 | Повідомлення # 21
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ДУША ВОСКРЕСАТИ ВЖЕ ЗВИКЛА

    Ввійди в мою душу! Вона ж бо – мов дерева тінь,
    В якій Ти у спеку знаходиш жадану розраду.
    Забудьмо печалі, слід зрад залишився позаду,
    Давай милуватися разом ясним зорепадом,
    Купатися в росах, вдихаючи дикий полин.

    Злітаймо у небо! Не нарізно – спробуймо вдвох,
    Тримаючись тільки за руки чи крила незримі.
    Я – вітер у полі, я – воля Твоя незборима,
    Я – музика сфер, що Ти виплеснеш завтра у риму,
    Я - сон просто неба, що тихо нашіптує Бог.

    Зцілю Твоє серце пречисто-цілющим дощем,
    Що рани минулих утрат і печалей всіх змиє.
    На наших стежках вже зневір не клубочаться змії,
    Не Ти і не Я, бо віднині у Всесвіті МИ є -
    Готові до злетів, нових перероджень й прощень...

    Я вірю - є МИ! Бо у ВЧОРА – зачинені вікна,
    Вітрища сум'ять у які не навіють жалів.
    Тягар від розлук, що минули, давно перетлів,
    І я, мов землиця в одвічному прагненні злив,
    Чекаю на весну…
    Душа воскресати вже звикла!
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 12.09.2014, 09:03 | Повідомлення # 22
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
     
    natalya-gurkinaДата: Неділя, 22.03.2015, 11:59 | Повідомлення # 23
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЛИШ СПРАВЖНЄ НІКОЛИ НЕ ЗГИНЕ...

    А знаєш, ти снився мені,
    Не руки, не очі - лиш голос,
    Що тихо звучав вдалині...
    І тільки душа твоя гола
    Тулилась до мене, мов кіт,
    Клубочком на грудях вмостившись,
    Творила для нас диво-світ,
    Де вічно любові йдуть зливи,
    В якім життєдайна роса
    Стікає по тілу струмками,
    Де вічно-квітуча весна,
    І марить крильми навіть камінь...

    Так дивно ти снився мені,
    Ми разом літали у висях,
    І сонми яскравих вогнів
    У зірку велику злилися,
    І ми зігрівались крильми,
    Купалися в пестощах ночі,
    "я"-"ти" не було - тільки "МИ",
    І ніжність, що ллється крізь очі...

    Та ніч перейшла через грань,
    Розтануло марево дивне.
    А знаєш, у сотнях згорянь
    Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не згине..
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Наталя Крісман (Львів)
    Сторінка 2 з 2«12
    Пошук: