Наталя Крісман - Дитячий світ
П`ятниця, 09.12.2016, 08:45
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Наталя Крісман - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8656

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 212»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Наталя Крісман (Львів)
    Наталя Крісман
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 09:51 | Повідомлення # 1
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Наталя Крісман
    Львів




    Залюблена в небо, у прагненні лету,
    Із серцем гарячим й душею поета...
    Прикріплення: 5234253.jpg(17Kb)
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 11:19 | Повідомлення # 2
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Мова Всесвіту

    А ти знаєш - що є в нас основою?
    Що є сенсом Господнього промислу?
    Кожен день нас усіх проскановують -
    Наші думи, бажання і помисли.
    Залишається грань незбагненою
    Поміж світлом і тінню одвічними,
    Наша кров, протікаючи венами,
    Нам життя по краплині відлічує.
    Стерто грані між днями і ночами,
    Між гріхом, що вростає у праведне.
    Що нам зорі ясні напророчили?
    Постелили б собі, якщо знали би...
    В цьому світі, зневірою зморені,
    Йдем наосліп крутими стежинами,
    І душа, мов землиця незорана,
    Прагне трішки зігрітись... Людиною.
    І нічого у цім дивовижного,
    Бо єдиною, всім зрозумілою,
    Є любов, що даруємо ближньому -
    Мова Бога і Всесвіту цілого!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 11:21 | Повідомлення # 3
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    БОЛЮЧА ПАМ"ЯТЬ

    Віками нам казали: "ви не люди,
    Без роду-племені, невільники, отара...",
    Вбивали Віру, Волю в наших грудях
    Голодомор, Сибір, катівні, чвари...
    Мільйони душ обірвані на злеті,
    Розтрощені кістки не заростають.
    Надміру вже сумних на долі вплетень,
    Що досі кров'ю чорною стікають!
    Минають люди, племена, держави цілі,
    І "бумеранговий закон" чимраз сильніший.
    Болюча пам'ять не повинна вкритись цвіллю!!!
    Мільйони жертв людських покладено НАВІЩО???
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 11:22 | Повідомлення # 4
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Розтинаюча Словом пітьму

    Ти мене пам'ятай!
    Відгоріла я зорями сивими,
    Що летять ген за край
    У колючих обіймах століть.
    Допиває ріка
    Із небес, виростаючи хвилями,
    Та у долі руках
    Переродиться скоро у лід.

    Я піду у туман
    І для тебе залишуся віршами,
    Там, де смутку нема,
    Лиш мелодії янгольських сфер.
    На скрижалях душі
    Ми історію нашу запишемо.
    Йдуть холодні дощі,
    Затягаючи нас в круговерть.

    Ти підеш по слідах,
    Які мною для тебе залишено,
    Хоч весняна вода
    Їх сховає у сірий намул...
    Проростаю в слова,
    Дослухаюся в голос Всевишнього.
    Я віднині нова -
    Розтинаюча Словом пітьму!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 11:40 | Повідомлення # 5
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ТИ ТІЛЬКИ ВІР!

    Як прийде час - настане мить прозріння,
    Напоять спраглу землю теплі зливи,
    Росинки кришталевої тремтіння
    Примусить нас повірити у диво,

    У те, що ми дотулимось до щастя,
    А птах, стрілою влучений на злеті,
    Знайде у крилах сили не упасти -
    Воскресне словом правди у поета.

    Ну як здолати прірву, не зірвавшись,
    Прогнати втому серця споконвічну,
    Коли самому йти у безвість страшно,
    Бо небезпеки дивляться у вічі?

    Ти знаєш, зовсім поруч, надто близько
    Є той, кому потрібна твоя поміч?
    Самому манівцями - надто слизько
    Іти вперед, до витоків, додому.

    Ти тільки вір - розпустить осінь коси,
    Твоя душа ось-ось знайде притулок,
    І хтось в цей день у тебе щось попросить,
    Аби журбу відправити в минуле,

    І з тих джерел, цілющо-життєдайних,
    В яких вливають сили Божі зливи,
    Спивати суть, пізнавши усі тайни,
    Аби душа повірила у диво.

    Тож хай усі заповнить порожнечі
    Твоя любов і світло, що не гасне,
    Аби крізь терня й морок самозречень
    Знайшла душа у Вічність двері власні!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 11:41 | Повідомлення # 6
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    КОЛА БЕЗСИЛЛЯ

    Я продовжити можу безмірно
    "Чорний список" людського розтління,
    Перероджень Людини у звіра
    І спотворення істин безцінних,
    Перетворень малого в велике,
    Обезкровлення дерева Роду,
    Розпорошення Духу на крихти,
    Звиродніння Душі у народу,
    Перемноження страху на відчай,
    Упокорення болі стернею,
    Укоріннення масок у вічі,
    Перекреслення правди брехнею,
    Поневолення волі насиллям,
    Уневажнення честі й моралі,
    Розпорошення в колах безсилля
    Переломлених долі скрижалей...

    Перекраєні віхи історій
    І сплюндровані вір постулати,
    Заколисана, приспана, хвора,
    Запроторена совість за грати.
    Розстриножені коні стихії,
    Потривожене небо від зречень,
    І любов, яка душу не гріє
    Ні у спеку, ані в холоднечу.
    Перепалені мрії на попіл,
    Перетовчені кості в могилах,
    Недовивчені нами уроки
    Пеленою оман нас сповили.
    Запорошені серця судини
    Чорним снігом людської облуди,
    Замордований люд безупину
    Всі віки у засліпленні блудить...

    Сумно янголи дивляться з висі.
    Може, далі продовжити список?...
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 11:49 | Повідомлення # 7
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    В СЯЙВІ СЕРЦЯ
    В.К...

    Посиділи трохи, політали в мріях,
    Доторкали крильми глибини небес!
    А у мить прощальну затремтіли в віях
    Дві сльози маленькі - серця смуток весь.

    Ми мовчали довго, красномовно тільки,
    Так, що всі навколо чули думки плин.
    Як би ж люди знали - в серці сяйва скільки!
    Розставання наше - мов гіркий полин...

    Час було вставати, свято завершилось,
    Люди, милі серцю, йшли від мене знов.
    Я ж тепло у грудях, мов найбільшу милість,
    Бережу донині, це - ТВОЯ ЛЮБОВ!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 12:43 | Повідомлення # 8
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    НА ДЕНЦІ У СЕРЦЯ

    Спустошились рими, рядки обміліли,
    Немов не бажаючи плинути більше.
    Вже проситься крапка. Та з коми несміло
    Любов виривається хвилями вірша.

    Від ночі до ночі незримістю думки
    Пульсує душа моя в ритмі інерцій.
    Кудись мої мрії втекли за лаштунки,
    Забившись клубочком на денці у серця.

    Безмірно-великим кохання вродило,
    Аж прагне відбитись у лоні мольберта...
    Розбіглися рими, втомилися крила,
    Так хочеться Душу зустріти відверту!...
    2.08.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 12:44 | Повідомлення # 9
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    НЕ ОЗИРАТИСЯ НАЗАД!

    Пережити, вижити і жити! -
    В цьому світі, повному облуд,
    Коли серце зрадами прошито
    І дощем не змити вічний бруд.

    Пережити, вижити і жити,
    Слати мрії янголам у вись,
    Знов любов'ю серце воскресити,
    І світитись щастям, як колись.

    Пережити, вижити і жити,
    І хреста донести до кінця,
    Щоб колись, як прийде час спочити,
    Гідно зір піднести до Творця.

    Пережити, вижити і жити,
    Відпустити в небо всі жалі,
    Знов радіти сонцю і блакиті,
    І ступати гордо по землі.

    Швидкоплинність щастя - не наситить
    Душу, що втомилася від зрад...
    Пережити, вижити і жити,
    І не озиратися назад!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 12:57 | Повідомлення # 10
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СВІТИТИСЯ ХОЧУ!

    Самотня стою під зажуреним небом,
    Розхристані думи рояться в мені.
    Іду по дорогах, де світле з ганебним
    Сплітаються міцно в клубок веремій.

    Вдивляюся в лиця, читаю їх душі
    По світлі, яке випромінює з них.
    Я там відшуковую те невмируще,
    Яке залишає у вічності штрих.

    А я – що залишу? Яке моє світло?
    Кому воно зможе осяяти шлях?
    Я ж навіть не знаю, чи мої молитви
    Захоче почути Господь в небесах.

    Душа, у тілесні лещата закута,
    Самотньо блукає по грішній землі.
    І навіть в шуканнях одвічної суті
    Так легко згубитися може в імлі.

    Буває, нестерпно важким є на плечах
    Той хрест, що собі я обрала сама.
    Життя моє часто нагадує втечу
    Від власно придуманих ролей-оман.

    Світитися хочу! Хоч світла бракує
    У світі людському, по вінця облуд.
    Я всі свої рани любов’ю лікую,
    Душі не дозволю впокоритись злу!

    Розхристані думи, поснулі бажання
    Зберу у кулак і гайну в далечінь,
    Де в променях сонця, колись на світанні
    Позбудусь навіки усіх потрясінь...

    06.06.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 12:59 | Повідомлення # 11
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Ну що ж ми за люди без пам'яті й роду?

    Болюча зневіра і власнозрікання,
    Падіння у прірву і безум юрби,
    Безчестя у владі, нікчемне волання...
    Це час безнадій для Вкраїни пробив.

    Байдужість до правди і ближнього свого,
    Облуда, продажність, лукавство і блат,
    Наруга над Богом у "битвах за Бога",
    Бездумне блукання дорогами зрад.

    Ну що ж ми за люди - без пам'яті й роду,
    Що рабство віками несем на плечах,
    Моральні каліки, що звемось "народом",
    Готові служити чужим паничам?!

    Безмежжя блакиті потьмаритись може,
    Бо стогне сплюндрована нами земля.
    Врятуй наші душі від скверни, мій Боже,
    Вкажи нам до світла омріяний шлях!

    13.05.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:07 | Повідомлення # 12
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МИ - НЕ РАБИ !

    Холод. У душах крига.
    Весни згубились в дорозі.
    Люд від зими не оклигав,
    Хоч закипає розум.

    В серці живе зневіра,
    День не несе надії,
    Душі навколо сірі,
    Втомлені від бездії.

    Совість людська хвора,
    Все, що святе, продали.
    Те, що було потворне,
    Вищу ціну дістало.

    Те, що горіло в грудях,
    Нині лише тліє.
    Слово несе облуду
    І покривається цвіллю.

    Довго травили волю,
    Доки її не стало.
    Пишуть за нас ролі,
    Потім ведуть на поталу.

    Хто нам цю кривду робить?
    Док нам терпцю стане?
    Ми не в смугастих робах
    І не усі безталанні!

    Хай собі "світу сильні"
    Граються в чорні ради.
    Ми не раби - вільні
    Жити себе заради!

    Грози шматують небо,
    Наче для нас розплата...
    Час починати з себе
    Світ цей на краще міняти!

    13.04.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:13 | Повідомлення # 13
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я БАЧУ ПРИСТАНЬ...

    Любов на серці лишає рани,
    Вона дволика - і сум, і пристрасть.
    Ти десь згубився поміж тумани,
    Я бачу пристань - лише б доплисти.

    Любов до тебе дарує крила,
    Хоч ти від мене що мить то далі.
    Знов рветься серце, пульсує тіло
    У цім шаленім любові шалі.

    Між нами прірва немов провисла,
    Як перетнути її? - не знаю.
    Лиш вогник в серці надії блиснув,
    А ти поїхав - він догорає...

    Я проганяю весняну втому
    Думками, Любий, про наше щастя.
    Я досі мрію - щоб в нашім домі
    Знов оселились любов і ласка!

    7.04.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:22 | Повідомлення # 14
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЗАРУЧНИКИ ВЕСНИ

    Моя печаль згорає в попелищі,
    Поснулі мрії будяться зі сну,
    І серця стук відлунює у тишу,
    Неначе закликаючи весну.

    Тебе нема, Ти ще в далекім краї,
    Твої сліди снігами замело,
    Лиш промінь сонця з ніжністю торкає
    Мої вуста, повіки і чоло...

    Як Ти колись, у той липневий вечір,
    Який просякнув пахощами трав,
    Коли Ти обіймав мене за плечі
    І від бажання сам до тла згорав...

    Ми будем йти по цих життя аренах
    І оживляти кращі наші сни.
    Живу в Тобі, а Ти - живеш для мене,
    І ми тепер - заручники весни!

    25.02.2011р.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 21.04.2014, 13:25 | Повідомлення # 15
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    НЕБОМ ЗАЦІЛОВАНА

    Душа моя обвітрена,
    Обвуглена, обдощена,
    Яскравою палітрою
    Веселок запорошена.

    Із крилами обдертими,
    Які грішать і каються,
    До сонця розпростертими,
    Що зір ясних торкаються.

    І росами, мов перлами,
    Сіяють в Божій милості,
    З оголеними нервами,
    Що хворі надчутливістю.

    Вітрами пошматована,
    Знекровлена, обпечена...
    Та небом зацілована
    І на любов приречена!

    23.02.2011р.
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Наталя Крісман (Львів)
    Сторінка 1 з 212»
    Пошук: