Віталій Назарук - Сторінка 4 - Дитячий світ
Четвер, 08.12.2016, 05:06
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Віталій Назарук - Сторінка 4 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8654

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 4 з 5«12345»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Віталій Назарук (Луцьк)
    Віталій Назарук
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:17 | Повідомлення # 46
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я тобі слова

    Я тобі слова
    Покладу до ніг,
    Щоб вони змогли
    Розтопити сніг.
    Не картай мене,
    Не роз’ятруй ран,
    Може все мине
    І зійде туман.
    Я зміню слова,
    Що лежать в душі,
    Їх колись сховав,
    Хоч вони чужі…
    Із твоїх долонь,
    Я нап’юсь тепла,
    Розпалю вогонь
    І згорю до тла.
    Ти надію дай,
    Щоб злетів в політ,
    Хай квітучий рай,
    Лишить в серці слід.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:24 | Повідомлення # 47
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МАКИ

    Маки червоні в пшеничному полі,
    Поміж колосся вклоняються долі,
    Я вийшов у поле зірвати для тебе,
    Під жайвора щебет, що лине із неба.

    Тут маки червоні, тут маки рожеві,
    Які ж вони гарні в колоссі червневім,
    Тобі принесу їх раненько із поля,
    Щоб квітла, як маки, закохана доля.

    Для тебе, кохана і тільки для тебе,
    Ці ранішні маки і сонячне небо,
    У маковім цвіті – кохання відкрите,
    Ми будемо завжди ці квіти любити.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:25 | Повідомлення # 48
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Ти моя квіточка

    Ти моя квіточка, підсніжник весняний,
    Лілея біла, чи п’янка жоржина,
    Промінчик сонця теплий, осяйний,
    Моя єдина, любляча дружина.

    Ти моя ластівка, що береже гніздо,
    Лебідка вірна, чи голубка сиза,
    Мені з тобою, доле, повезло,
    Що ти моя єдина в світі Муза.

    Моя опора, мій надійний тил,
    Бабуся внукам і матуся сину,
    Одне із двох моїх могутніх крил,
    Що виручать мене в складну годину.

    Ти чисте небо, ранішня роса,
    Весняний дощик і трава шовкова,
    Життя мого окраса і краса,
    Моє майбутнє - доле веселкова!
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:37 | Повідомлення # 49
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Зігрій теплом коханій руки

    Зігрій теплом коханій руки,
    Закутай їх в свої долоні,
    Щоби пісенні серця звуки,
    Вітали щастя на пероні.

    Щоб усміхалася кохана,
    Вуста шукали поцілунку,
    Єдина і така жадане,
    Пила кохання замість трунку.

    Даруйте квіти в теплі руки,
    Щоб щастя огортало плечі,
    Діток родила щоб не в муках
    І посміхалася малеча.

    А ти, щоб справжній був мужчина,
    Глядів сім’ю, кохав дружину,
    Щоб жодна не змогла хмарина,
    Біду принести у родину..

     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:38 | Повідомлення # 50
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Шматочок хмарки

    Шматочок хмарки з під небес,
    Я протягну тобі в долонях,
    Ти ще не бачила чудес,
    Коли спішить життя на конях.

    Коли попереду шляхи,
    Що відкривають горизонти,
    Як фарс підкутої блохи,
    Росою сяють діаманти.

    Бо хмарки – часточки дощу,
    Де руки зразу помокріють,
    Я все в житті тобі прощу,
    Бо я про тебе завжди мрію.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:40 | Повідомлення # 51
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЧАША КОХАННЯ

    Кожне слово твоє, ловить слух,
    Кожну ноту чарівного співу,
    Навіть вітер надворі ущух,
    Налякався мовчазного гніву.

    А слова, як струмкова вода,
    Ллються ніжно, хлюпочуть об берег,
    Наче пава іде молода,
    Чи то квіти покрили дерева.

    Як приємно мовчати удвох,
    Коли крила ростуть в поцілунку…
    І співають гаї – тьох та тьох,
    Захмелівши від ніжного трунку.

    Тільки ти, як тоді, мовчазна,
    Лиш цілуєш неначе у душу,
    Забриніла любові струна,
    Берегти цю струну я ще мушу.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 16:41 | Повідомлення # 52
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Теплий вечір осінній

    Теплий вечір осінній,
    Захід сонця далекий,
    Стає ліс чорно-синій,
    Відлетіли лелеки…

    Пригорнув тебе, люба,
    Серце б’є в барабани,
    Не шукаю я чуда,
    Ти для мене кохана.

    Йдемо мовчки по парку,
    Місяць світить рогатий,
    Ми попали у казку,
    Я коханням багатий.

    Поцілунок у віці,
    Має долі служити…
    Зорі тонуть у річці,
    Нам ще жити і жити…

    Ти так щиро смієшся,
    До плеча прихилилась,
    Серце в грудях ще б’ється -
    Доля нам поклонилась.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 21:10 | Повідомлення # 53
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я йду у поле, щоб вірші писати

    Послухай, друже, ти куди спішиш…
    Чи можеш хоч хвилину зачекати…
    Ще сонце не зійшло, а ти уже не спиш?
    - Я йду у поле, щоб вірші писати.

    Бо тільки вранці, як дрібна роса,
    Коли по спориші розсипалися зорі.
    Вода у річці чиста, як сльоза,
    Виходить Муза на широке поле.

    Коли босоніж ходиш по полях,
    І запах жита наповняє груди.
    Ти розумієш - це твоя земля,
    Твоя країна, твої рідні люди.

    Вже сходить сонце, наступає день,
    Мені пора, я мушу поспішати…
    Пасуться коні, чути «дзень – дзелень»,
    Я йду у поле, щоб вірші писати.
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 15:44 | Повідомлення # 54
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    О, ВЕСНО!

    З під стріхи дзьобом до тепла,
    Снує синичний гурт під весну,
    Іде весна… Іде весна…
    Зима вже більше не воскресне.

    Сонце злітає догори,
    Берези дурманіють соком,
    Зима задмухала сліди,
    Проте вона лишилась збоку.

    Гортає лютий сторінки,
    Та час зими пішов в минуле
    І березняться берізки,
    І жита зеленіє вруна…

    Зігрій нас, весно, обніми,
    Струмком річковим розгорнися,
    Позбався сліду від зими,
    Теплом латаття одізвися!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 16:02 | Повідомлення # 55
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Передвісниця весни

    Ламає сонце почорнілу кригу
    І ранок прокидається димком,
    Висять бурульки, певно на відлигу,
    Синички хуліганять за вікном.

    Замовкла ненаситна завірюха,
    Закапотіли радісно дахи,
    Мелодія відлиги стиха стука,
    Стають дружити птахи і гілки.

    Нові гніздечка родяться у гіллі,
    Будує молодь свій надійний дім,
    У пишнім танці зійдеться весілля,
    Коли почують перший в небі грім.

    Передвісниця весни таки - відлига,
    Синіє небо, ніби просить ввись…
    Збирається удаль зчорніла крига,
    Зима з весною наче обнялись…
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 16:22 | Повідомлення # 56
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СНІГ І СНІГУРІ

    Дощі із снігом, знов щебече вітер,
    Синиці впали стрімко на поріг,
    Зелене поле заєць бігом витер,
    Його сліди покрив жовтявий сніг.

    Втікає ліс розхристаний і чорний,
    Лише берези в масках снігових,
    Кричать круки, мов дує хтось у горни,
    А сніг мете, кладе свій білий штрих.

    Зима іде повільною ходою,
    Пливуть хмарки співаючи вгорі,
    Така погода виткана зимою,
    Мов краплі крові – сніг і снігурі…
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 16:31 | Повідомлення # 57
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ПІСНЯ ПРО МАМУ

    Робила у полі,
    Ще сонце зійти не встигало,
    Сапала, ростила,
    Чекала нових врожаїв,
    І звідки у неї,
    Скажіть, узялася та сила,
    Я думаю, силу,
    Вона ту черпала з землі…
    Стомилася мама
    І тихо пішла поза межу…
    І всі зрозуміли,
    Відхід цей уже назавжди…
    Хоч зорі на небі,
    Яскраво в той вечір світили,
    У світлі виднілись,
    Залишені нею сліди.
    Бо їй захотілось
    Від важкої праці спочити,
    І десь за межею
    Зайти у квітучі сади,
    А перед відходом,
    Родина, прощаючись з нею,
    Молилась,
    Щоб душу матусі святу зберегти…
    - Пора мені, діти,
    Хай внуки живуть замість мене,
    Простіть за усе,
    Могла б я ще трішки пожить,
    Та певно пора
    Мені підніматися в небо,
    Хоч вміла завжди
    Життям на землі дорожить…
    І раптом пішла,
    В зеленому полі розтала,
    Щороку до нас
    Повертається хлібним зерном,
    І щастя несе
    Весняним клинком з журавлями,
    Молитвою завжди,
    Приходить до нас перед сном…
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 16:33 | Повідомлення # 58
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ РОСТИ КРИЛА

    Злітав до хмар, наснилося мені…
    І пригадалися, чомусь, батьківські руки,
    Які мене здіймали із землі
    І підкидали вгору, як я внуків.

    Вони були міцними, в мозолях,
    Я їм радів, коли злітав у небо,
    З під ніг на мить зникала десь земля
    І щастя більшого здавалося не треба.

    Злітав, як птах і в руки повертавсь…
    І знову й знову виростали крила,
    Коли летів, від радощів сміявсь,
    А моя радість в небеса летіла…

    Готуючи онуків у політ,
    Я теж навчаю їх такого лету,
    Бо в небі часто пізнається світ
    І виростають крила у поетів…
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 16:36 | Повідомлення # 59
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СВЯТИНЯ

    До тебе, матінко, я лину у думках,
    Сиджу один на кухні й тихо плачу…
    І борода, я запустив, в сльозах…
    Дивлюсь на фото, мов живих Вас бачу.

    А туга крає, кличе в храм свіча,
    Піду до храму, як ударять в дзвони.
    Нехай очиститься розпущена душа,
    Я помолюся тихо до ікони.

    Дивуюся і згадую слова,
    А ти ж мені тоді ще говорила…
    Уважно слухав, та чомусь мовчав,
    Бо розумів, що ти мене учила.

    Хоч Ви давно не снилися мені,
    Та я Вас бачу, як живих в родині,
    Ви завжди поруч у моїй сім’ї,
    Пам'ять про Вас, для мене це – святиня!
     
    natalya-gurkinaДата: Понеділок, 17.03.2014, 16:37 | Повідомлення # 60
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СВЯТИНЯ

    До тебе, матінко, я лину у думках,
    Сиджу один на кухні й тихо плачу…
    І борода, я запустив, в сльозах…
    Дивлюсь на фото, мов живих Вас бачу.

    А туга крає, кличе в храм свіча,
    Піду до храму, як ударять в дзвони.
    Нехай очиститься розпущена душа,
    Я помолюся тихо до ікони.

    Дивуюся і згадую слова,
    А ти ж мені тоді ще говорила…
    Уважно слухав, та чомусь мовчав,
    Бо розумів, що ти мене учила.

    Хоч Ви давно не снилися мені,
    Та я Вас бачу, як живих в родині,
    Ви завжди поруч у моїй сім’ї,
    Пам'ять про Вас, для мене це – святиня!
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Віталій Назарук (Луцьк)
    Сторінка 4 з 5«12345»
    Пошук: