Середа, 20.09.2017, 23:07
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Віталій Назарук - Сторінка 2 - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9133

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 2 з 5«12345»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Віталій Назарук (Луцьк)
    Віталій Назарук
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 12:38 | Повідомлення # 16
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    КАЛИНОВА МОЯ, НАЙРІДНІША

    Із букви – слово, із слова – мова,
    Що серцю люба, що калинова…
    Матусі груди і колискова,
    І перше слово, і рідна мова.

    Зростають крила і пісня лине,
    У небі чистім хмаринка плине,
    Чарівним словом «курли» лунає,
    На рідній мові народ співає.

    Шануймо слово, цінуймо мову,
    Оту єдину, оту святкову…
    І слово рідне леліймо в мові,
    Яким живемо, яке в розмові.

    І бережімо, немов зіницю,
    Хай наша мова в віках святиться,
    Чужу вивчаймо, живім своєю,
    Хай вона лине понад землею!
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 12:41 | Повідомлення # 17
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    КРИЛАТІ ВІРШІ

    Політ джмеля, метелика політ,
    Чарує око і бентежить душу,
    Милує світ і залишає слід
    В моїй душі - це я цінити мушу.

    Якби ж в нас вірші хмарами були,
    Щоб несли їх, немов «курли» лелеки,
    Якби в них крила сильними росли,
    Могли літати у краї далекі…

    Щасливим був би я тоді в житті
    І розганяв би вірші з голуб’ятні,
    Вони б летіли у чужі краї,
    Вірші прості і навіть вірші знатні.

    Я серце заспокоїв би тоді,
    Якби крилаті вірші розлетілись,
    Возніс би славу, Господи, Тобі,
    Якби людина і вірші зустрілись.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 20:54 | Повідомлення # 18
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ІСКРИТЬСЯ НАДІЯ

    Не пишу… Перестав , бо стомилась рука,
    Та й читаю я теж неохоче,
    Я по схилу іду із якогось горбка,
    Бо вже день набігає до ночі.

    Муза спить на дивані і тиша навкруг,
    А перо притупилось неначе,
    І Пегас кудись зник, хоч був кращий мій друг,
    По ночах чомусь іволга плаче.

    До вершини ішов свої кращі роки,
    А тепер потихеньку в долину,
    Хоч попереду ще невідомі шляхи
    Та думками в минуле я лину.

    Пролетіли роки, в мене вже сивина,
    Та весна в моїм серці, як птиця,
    Хоч я вивчив давно - не вернуться літа,
    Та надія у серці іскриться.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 20:58 | Повідомлення # 19
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    А поле дихає віршами

    А поле дихає віршами,
    Та вітру свист краде слова,
    Він, як співець шліфує гами,
    А слів не чути – їх нема…

    Їхні уривки - скрип у гіллі,
    Вітер мелодію веде,
    Немов хтось грає на весіллі,
    Чи просто грає для людей.

    Неначе засурмили горни
    І барабани по шибках,
    Гілля додолу вітер горне,
    І губить букви у словах…

    Лиш коли поле вдягне тишу,
    І Муза вийде на поля,
    Все, що робив – усе залишу,
    Бо Муза словом промовля.

    І я її тоді почую,
    І ляжуть вірші на папір,
    Я навіть в полі заночую,
    Чи запрошу до себе в двір…

    Як новий вірш здолає прірву,
    Муза приляже до грудей,
    То вірш такий собі для співу,
    Вкладе у душу соловей.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 21:00 | Повідомлення # 20
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ДРУЗІ ВІРШІ

    Щасливий той, хто ділиться віршем,
    Радіє той, хто гарний вірш читає,
    Велика втіха, золотий едем,
    Коли твій вірш за серце зачіпає.

    Окремі вірші створюють дива,
    Вони возносять, піднімають в небо,
    Душа співає, наче ожила,
    А для поета більшого не треба.

    Їм завжди місце знайдеться в душі,
    Вони обнявшись ходять із поетом,
    Бо вірші рідні, не якісь чужі,
    Обрамлені зі всіх сторін багетом.

    Шануйте вірші, як своїх внучат
    І не посмійте їм нанести болю,
    Вони говорять, часом і кричать,
    Із другом віршем можна йти до бою!
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 21:02 | Повідомлення # 21
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Не кидайте ніколи слів на вітер

    Не кидайте ніколи слів на вітер,
    Бо слово потім виловити важко,
    Хоча слова складаються із літер,
    Вони у слові, наче пір’я в пташці.

    Слова безкрилі не злетять у небо,
    Їх вартувати не прийдеться долі,
    Немає в цьому жодної потреби,
    Безкриле слово не втече на волю.

    Могутні крила і у синє небо,
    Слова злітають аж за темні хмари,
    В таких словах живе і крик, і щебет,
    Зникають в безвісті нав’язані кошмари.

    Не кидайте ніколи слів на вітер,
    А дайте крила, щоб злетіло слово,
    Щоб їх ніхто із пам’яті не витер,
    Крилатим словом захищайте мову!
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 10:56 | Повідомлення # 22
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МІСТОЧОК МІЖ СЛОВАМИ

    Як тільки завітає Муза
    І ляже думка у рядочок,
    Слова сплітаються у фразу,
    Немов єднає їх місточок.

    Рука спішить рядок творити,
    А Муза підбирає рими,
    Лягають нові колорити,
    Інколи навіть золотими.

    Роса сіяє споришова,
    Як кожне слово на папері
    І меркне зірка вечорова,
    Вірш відкриває Музі двері.

    Думки виходять із туману,
    Рядочок повниться рядочком,
    Туман від вірша враз розтане,
    Ударить новеньким дзвіночком.

    Я подарую Музі квіти
    І сяду з нею пити каву,
    І буде знов рука творити,
    Одягне вірш в нову оправу.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:02 | Повідомлення # 23
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МОЇ ВІРШІ

    Вірші пишу з надією в душі,
    Не тільки чисто підбираю рими,
    Щоб засіяли ВІРШІ - не вірші,
    Щоб вони стали для людей святими.

    Які ж бо різні вірші є у нас ,
    Одні вмирають зразу, ті – роками,
    Для інших просто непідвладний час,
    Вони стають народними піснями.

    В окремих віршах забринить сльоза,
    Усмішку інший кличе на обличчя,
    У певних віршах слово, як гроза,
    А є такі, що за собою кличуть.

    Вірші живуть, де вкладена душа,
    Де пережито все, де є надія,
    Інші пусті, не варті і гроша,
    Вірші такі писати я не вмію.

    Хай кожне слово сяє у вірші,
    Хай килимом лягає нам під ноги,
    Щоб всі вони припали до душі,
    Свою життєву вибрали дорогу.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:03 | Повідомлення # 24
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Тобі, мій брате

    В «День мови» я пишу тобі, мій брате,
    Пишу словами мови від душі,
    Я змушений тепер оберігати,
    Родиною написані вірші.

    Хоч португальська теж чарівна мова,
    Там не буває наших солов'їв,
    Калина в них не та - не калинова…
    І не для наших доньок і синів.

    Прошу гуртуй навколо українців,
    Роздай бажані вила і ціпи,
    Злоба щоб їхня вилилась за вінця,
    Щоб ми прозріли - не сліпі були!

    Бо слово тепле, що дарує мова,
    Завжди підставить стомлене плече,
    Нехай чарівна, мова калинова,
    В Дніпрі віками радісно тече!
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:15 | Повідомлення # 25
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Слова і мова

    Слова говорять і кричать слова,
    Слова співають і словами плачуть.
    Слова чарівні сотворять дива
    І є слова, які багато значать…

    Якщо зібрати визнані слова,
    До слова підібрати інше слово,
    То вийде мова чиста, як сльоза -
    Пісенна наша мова калинова.

    Із рідних слів у сплетений вінок
    Слова – перлини треба повплітати,
    Тоді і мова піде у танок
    І буде в наших душах проростати.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:23 | Повідомлення # 26
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Тепло і холод у віршах

    Поганих слів не хочу говорити,
    В думках нема образити когось,
    І все життя не тліти, а горіти,
    Щоб кожному поету довелось.

    Бо словом теплим можна розтопити
    Не тільки лід на річці, а й в душі.
    І особливо слово має жити,
    Якщо воно зігріте у вірші.

    Тепло від серця покладіть у вірші,
    Про що б цей вірш написаний не був,
    Якщо він теплий, значить буде гріти,
    Щоб вірш такий життя собі здобув.

    Бо в тих віршах, в яких є лід і холод,
    Вірші такі не варті і гроша,
    Від них в поетів наступає голод,
    Мертвіє від таких віршів душа.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:32 | Повідомлення # 27
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МОЄМУ ЛУЦЬКУ

    Пташиний крик засіяв Лесин парк,
    Кричить пугач, круки гніздяться в гіллі,
    «Чи - чирк» звучить, чи вже знайоме - «карк»,
    Готують птахи весняне весілля…

    Ще сніг лежить і лід покрив рови,
    Зайців сліди видніються глибокі,
    Під ранок очі сонної сови,
    Вдивляються у тіні одинокі…

    Луцьк вже не спить - відходить від зими,
    По-новому зраненька чепуриться
    І біла хмара пишними грудьми,
    Під променем, над вежею клубиться.

    Весняний Луцьк, наш красень серед міст,
    На кленах витинає різні кулі,
    Звучить собор, мов грає піаніст
    І дзвони б’ють, немов «ку-ку» зозулі…

    Луцьк скоро знову квітами піде
    І засіяють клумби серед міста,
    Такого чуда більш нема ніде,
    Як ця краса казкова й урочиста.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:33 | Повідомлення # 28
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЗИМА ПРИЙШЛА НА ВОЛИНЬ

    Крило зими торкнулося Волині,
    Легенько, проте біло – бо ж зима,
    І рідко вже сіяє небо синє,
    Проте морозів до цих пір нема.

    Вже нові гості - снігурі й синички,
    Частенько можна бачити в дворі,
    А ще дитячі рум’яненькі личка,
    Темні хмарки із хатніх димарів.

    Зима приходить якось не сміливо,
    Малі сніжинки мокрі із дощем,
    Та творить сніг дива свої грайливо,
    Вкриває землю біленьким плащем.

    Та буде ще мороз і хуртовини…
    І кучугури ляжуть на шляхи,
    Поля прикриє біленька перина,
    Мороз примусить взяти кожухи…
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:37 | Повідомлення # 29
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Мій древній Луцьк

    Стоїть, розкинутий над Стиром,
    Мій древній Луцьк в своїй красі…
    І купола понад собором,
    Хрестами вінчані усі…

    Червоне листя ще на клені,
    Потиху падає униз,
    Листки окремі ще зелені,
    Покриті крапельками сліз.

    А вітерець жовтеньке листя,
    Мете на чистий тротуар,
    Чорні гілки листви зреклися,
    Тримають вітровий удар.

    Шепочуть вулиці й бульвари,
    Тихеньким голосом листви,
    А клумби, що зібрали чари,
    До снігу будуть ще цвісти.

    Весь Луцьк у золоті сіяє,
    Біленькі хмарки в вишині,
    Нас древній замок зазиває,
    Що вечором увесь в огні.
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 14.03.2014, 11:43 | Повідомлення # 30
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Розповім вам сьогодні про рідну Волинь

    Розповім вам сьогодні про рідну Волинь,
    Про ліси, болота і озера,
    Де поля у льонах, що ясніють, як синь,
    Де панує лісна атмосфера.

    Як квітує земля - то чорничник цвіте,
    Дубчаки молоді одягають листочки,
    А під вечір в’юни у річках гомонять,
    Своїм піском наповнюють ночі.

    Коли хмари низенько в повітрі висять,
    Поховалися зорі у небо,
    Квітнуть рясно сади, а хрущі все летять,
    Солов’їв чути вечором щебет.

    Світязь б’є в береги, шурхотить очерет,
    Сонце в вечір за лісом сідає,
    Прилетіли качки, зупинили свій лет,
    Мавка знов Лукаша виглядає.

    Гріє душу Волинь, ця квітуча земля,
    Де росте чудодійна ожина,
    Прилітають лелеки сюди іздаля,
    А на лузі цвіте конюшина.
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Віталій Назарук (Луцьк)
    Сторінка 2 з 5«12345»
    Пошук: