Віталій Назарук - Дитячий світ
Четвер, 08.12.2016, 23:09
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Віталій Назарук - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8655

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 512345»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Віталій Назарук (Луцьк)
    Віталій Назарук
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:01 | Повідомлення # 1
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0

    Віталій Назарук
    Луцьк
    Прикріплення: 4400426.jpg(33Kb)
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:02 | Повідомлення # 2
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ВІНОЧОК КОХАННЯ

    Принесу мила квіти,
    Щоб сплела ти віночок,
    На Купала пустила
    Під кохання місточок…
    Я дістану з водиці,
    Пригорну до серденька,
    Не зів’яв твій віночок,
    Моя пташко маленька.
    Кожна квітка в віночку,
    Мені дивиться в очі,
    Наче усмішку дарить,
    Наче долю пророчить.
    Не зів’януть ці квіти
    У барвистім віночку,
    Ти до шлюбу, кохана,
    Мені виший сорочку.
    На Купала дві долі
    Зорі в небі вінчали,
    Цілу ніч, аж до ранку,
    Солов’ї не мовчали.
    І пішли ми додому,
    Як зійшла зірка рання,
    Ми удвох збережемо
    Наш віночок кохання.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:14 | Повідомлення # 3
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Я напивсь кохання

    І сп’яніло небо від палких цілунків,
    Розійшлися хмари – місяць засіяв.
    Я напивсь кохання ніби чар від трунку
    І навік у серце я тебе забрав.

    Вже пора настала розправляти крила
    І тебе забрати в зірковий політ.
    Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
    Мов зійшовся клином наді мною світ.

    І своє кохання ти не розгубила,
    Клин, що понад світом віддала мені.
    І за стільки років ти не розлюбила,
    Світяться й понині очі чарівні.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:21 | Повідомлення # 4
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Цвітуть жоржини на городі

    Дивіться, матусю, жоржини цвітуть
    на городі.
    Життя зачепило осіннім крилом
    і мене.
    Я став розуміти, що літо не вічне
    в природі.
    І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх
    не мине.
    Мені підкажіть, якою насправді
    є осінь.
    Чи просто врожайна пора, як жовтіє
    листок?
    Чому на очах появляються сльози,
    мов роси?
    І в серце вкрадається дивний,
    сумний холодок.
    Скажу тобі, сину, що осінь дарами
    багата.
    Колись, в таку пору, була я
    щаслива сама.
    Живи, так, як жив, а смутку не треба
    чекати.
    Лише пам’ятай, що за осінню
    прийде зима.
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:31 | Повідомлення # 5
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СОТНЯ ПІШЛА В НЕБО

    Знову серце огорнуте смутком,
    Так буває завжди, як втрачаєш,
    Воно плаче - це смерті здобуток,
    Коли смерті ніхто не чекає.

    Шлях лишився протоптаний в небо,
    Була сотня і сотні не стало,
    Залишилася пам'ять і слава,
    І «Герої!» - «Герої!» звучало…

    І сумує не тільки родина,
    Плаче вітер, сльозяться хмарини,
    Прапори приспустила Вкраїна,
    Проводжає синів Батьківщина!

    Їх залишимо в серці навічно,
    Закарбуємо пам'ять в граніті,
    І помолимось: «Боже всевишній…»
    Ти все бачиш на білому світі!

    Приюти їх і дай ще пожити,
    За добро, що хотіли народу,
    А за них ми всі будем молитись,
    Бо вони здобували свободу.

    24.02.2014
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:34 | Повідомлення # 6
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА

    Ніколи народ не простить таку бойню,
    Прокляття поляже на важні чини,
    Бо гинуть сини, їх загнали, як в штольню
    І діточки вже на Майдані лягли.

    Звертаюсь до вас, президенте: « Чи треба?"
    Ви топите всю Україну в крові,
    Ви хочете в кров перекрАсити небо,
    Напевно не те, щось у вас в голові.

    Народ на Майданах, народ по Вкраїні,
    Не буде мовчати тепер ні на мить,
    Ми маємо землю, єдину святиню
    І хочемо тут українцями жить.

    Народе, мій любий, я син твій від роду,
    Молюся за землю, вкраїнську, святу,
    Щоб думка була в нас єдина в народу,
    Клянусь тобі земле, тебе я люблю!

    20.02.2014
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:38 | Повідомлення # 7
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СЛАВА ГЕРОЯМ

    Пам’яті Сергія Нігояна…
    Вірменський син, декламував Шевченка,
    На Київськім Майдані, при зорі,
    А вражий снайпер стріливши здалека,
    Забув, що родять діток матері…

    І Він упав близенько від Майдану,
    Криваві сльози полились в Дніпро,
    Батьківські скроні з сивого туману
    І зморшками відзначене чоло.

    Він мріяв, людям відстояти волю,
    Своє майбутнє бачив у житті,
    Зерно ростити на своєму полі,
    Й не бути розіп’ятим на Христі.

    Герой землі, що здобував свободу,
    «Курли» Йому нестимуть журавлі,
    Він прагнув волі власному народу,
    Вірменський син Вкраїнської землі!

    11.02.2014
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:41 | Повідомлення # 8
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Прошу тебе, синочку, не стріляй

    Синочку мій, ти в тата не стріляй,
    Бо від сьогодні тато на Майдані,
    Сусід Степан, Михайло Водограй,
    Тобі везуть смачненьке в чемодані.

    Якщо побачиш тата – підійди,
    Негоже сину не признати тата,
    Бо ще колись, татусеві сліди,
    Згадаєш ти, як стрелиш з автомата.

    Чудово знаю, в тебе є наказ,
    Та хто ж здобуде для народу волю,
    Знов дурять нас, таке було не раз,
    А ми і далі скручені від болю.

    Прошу тебе, синочку, не стріляй!
    І попроси, щоб не стріляли друзі,
    З добром ти своє серце відкривай,
    Ти подзвони і слово дай матусі!

    25.01.2014
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:44 | Повідомлення # 9
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Дайте сказати все народу

    Дайте сказати все народу,
    Щоб на майдані, як колись,
    Життя здобути і свободу,
    Щоб наш народ злетів увись!

    Щоб на столичному майдані,
    Розквітла знову в нас земля,
    Щоб не були ми Богом гнані,
    Щоб колосилися поля.

    Родились діти і кохались,
    Зростали внуки до душі,
    Діди сиділи й посміхались…
    І були гроші - не гроші…

    16.12.2013
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:55 | Повідомлення # 10
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    По Україні б’ють у дзвони

    По Україні б’ють у дзвони,
    Народ піднявся на майдани,
    Згадали люди про ікони,
    Що від панів своїх ховали.

    І забурлила кров у жилах,
    Проснулась Січ в козацькім тілі,
    Старі ціпи і гострі вила,
    Уклін закинутим могилам.

    Часи не ті, не ті вже люди,
    Щоб підкорятися чужинцям,
    Слова надії чути всюди,
    Бо схід і захід українські.

    І не лякайте нас, не треба,
    В своїй ми хаті розберемось,
    Ще буде в нас і чисте небо,
    Та ми ніколи не зігнемось!

    15.12.2013
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 11:58 | Повідомлення # 11
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    НЕХРИСТО

    хрестити його, бо він нехристом був,
    Хоч козацька текла кров у жилах,
    Він звертався завжди, щоб Господь його чув
    І хреста подарив на могилу.

    Кривоніс і Богун, всім відомий Сірко,
    Полководці від Бога і роду,
    Невідомо вже скільки води утекло,
    Та Вони здобули нам свободу.

    Ну а Він, цей козак, що хрестили вночі,
    До хреста притулився губами
    І ці миті для нього, були мов святі,
    Наче теплий дарунок від мами.

    І поклявся в душі, України він син,
    Хоч складна в нього випала доля,
    Він тоді зрозумів, що в Січі не один,
    Головне Україні – це воля!

    8.12.2013
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 12:03 | Повідомлення # 12
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МАРШРУТ

    Не кричу: « Прийдіть на допомогу!»
    І не проклинаю білий світ…
    Бо давно обрав свою дорогу,
    Йду і я, як йшов мій древній рід.

    Я пишаюсь тим, що українець
    І возносить гордість до небес…
    Що Господь подарував гостинець,
    Що нарешті мій народ воскрес.

    Ставлю свічку, як буваю в храмі,
    Кланяюсь народу і землі,
    Пам’яті родини – тата й мами,
    До могили йду, як є в селі.

    Якби я радів, щоб ближчим часом,
    Мій народ позбувся власних пут,
    Збудував широку щастя трасу,
    Вибравши обдуманий маршрут.

    28.10.2013
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 12:13 | Повідомлення # 13
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0

    Молитва при житті

    Мій Господи молюся я Тобі,
    Що ім’я записав моє у книгу,
    Що шлях життєвий визначив мені,
    А з татових грудей розплавив кригу.

    Молюся, Отче, за гріхи батьків,
    За грішні вчинки славної родини,
    Молюсь за друзів тих, яких зустрів,
    За честь і славу неньки України.

    Молитись буду перед вівтарем,
    Щоб щастя нам приносило причастя,
    Щоб світ сіяв і зник сердечний щем,
    Щоб у житті завжди родило щастя.

    Я на колінах попрошу Тебе,
    Згуртуй народ і дай йому краплину
    Простого щастя і життя тепер,
    Щоб ми любили рідну Україну!
     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 12:19 | Повідомлення # 14
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    В Україні живу

    В Україні живу, де Полісся й Карпати,
    Стяг єдиний несу, мрію сіяти й жати,
    Об’єднати Донбас аж до Чорного моря,
    Щоб їх вогник не згас – не було більше горя.

    Щоб на новім мості українці зустрілись
    І, щоб всі вороги у Дніпрі потопились,
    Бо держава у нас, як єдина родина,
    Сини й доньки, прошу: Бережіть Україну!

    І під стягом своїм заспіває ще доля,
    Ми підемо грудьми за єднання і волю,
    І кордон наш із рук обніме Україну,
    Бо земля для всіх нас, наче матір – єдина!

     
    natalya-gurkinaДата: Четвер, 13.03.2014, 12:34 | Повідомлення # 15
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ОСВІДЧЕННЯЯ

    признаюся, земле, тобі,
    Що закоханий я з головою,
    Що не маю тоді я спокою,
    Коли бачу потребу в мені.

    Золотаві пшеничні поля
    І ліси у пташиному співі,
    Я буваю в великому гніві,
    Коли хтось обража немовля…

    А на тебе, як пси із тічні,
    Набігають не наші вельможі,
    Правда, наші на них дуже схожі,
    Чути лозунги їхні гучні.

    Ми на грудях пригріли змію,
    Що так прагне народ покусати,
    Їм, насправді, на нас наплювати,
    Вони прагнуть розбити сім’ю.

    Бо живемо ми дійсно в раю…
    Хіба можна тебе не любити?
    Ми зумієм тебе захистити…
    Я ж тебе, Україно, люблю!
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Віталій Назарук (Луцьк)
    Сторінка 1 з 512345»
    Пошук: