Кучерук Віктор - Дитячий світ
П`ятниця, 09.12.2016, 04:53
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Кучерук Віктор - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8656

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 212»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Кучерук Віктор (м. Вишгород, Київська обл.)
    Кучерук Віктор
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 10:19 | Повідомлення # 1
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Кучерук Віктор
    м. Вишгород, Київська обл.



    Я живу...

    Я живу зачарований світом,
    Не закутий у панцири стін.
    Добротою людською зігрітий,
    Віддаю вам свій спів узамін.
    В ньому радість одвічна надії,
    Та прожитого довга жура, -
    Все, що з пам’яті час не розвіє
    Й забуття не сховає чадра…

    28.01.12
    Прикріплення: 5808551.jpg(30Kb)
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 10:25 | Повідомлення # 2
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Зашуми непокірно, калино…

    Не шуми боязливо, калино,
    Шурхотінням листочків сумним.
    Задрімала смерком Україна,
    Над погаслим багаттям своїм.
    Оніміла, немов перед боєм,
    Чи насправді збирається в бій,
    Щоб нових народити героїв
    Із своїх нерозтрачених мрій?
    Може, завтра прокинеться рано,
    Хутко скинувши з себе пітьму, –
    Й обере серед нас отамана,
    Довіряючи долю йому?
    Бунтівнича проявиться воля,
    Коли плечі розпрямимо вшир,
    Коли згасле багаття поволі
    Запалає від моря до гір.
    Землекопи й женці біднуваті,
    Повні віри, відваги і сил, –
    Пообтрушуймо дружно з магнатів
    Позолоти злочинної пил…
    Зашуми непокірно, калино,
    Під вітрами додолу не гнись, –
    І від сну розбуди Україну,
    Як не раз це робила колись!

    10.09.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 10:38 | Повідомлення # 3
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    В батьківській хаті

    Немов у спеку серед гаю,
    Дзюрчанням радісним води,
    Струмочок спраглого гукає, -
    Так зве вона мене завжди.
    Бо не відчуть ніяк не можна,
    Хоч як далеко б не було, -
    Оте веселе і тривожне
    Її негаснуче тепло.
    Душиці дух і запах м’яти
    Лоскочуть ніздрі, в груди б’ють,
    Коли заходжу радо в хату,
    В якій батьки мої живуть.
    Молюся в ній, неначе в храмі,
    У колі дружньої рідні,
    Щоб добре скрізь було так само,
    Як в хаті батьківській, мені.
    Стара, затишна і охайна,
    В піснях оспівана не раз, -
    Пізнати суще й вічне дай – но,
    Та вбережи ще від образ…

    25.08.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 11:05 | Повідомлення # 4
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Мамина вишиванка


    Колись тобою вишиту сорочку
    Ношу донині радо на плечах.
    Вона, як вишня в нашому садочку,
    Леліє вік в яскравих кольорах.
    Вона узимку тіло зігріває,
    А в спеку – в прохолоді береже,
    Хоч полиняло полотно до краю
    І стала пряжа тоншою уже.


    Між пасовиськ одвічних і дібров,
    Нарешті спину я в житті розпрямив, –
    Свою сорочку одягнувши знов,
    Прикрашену умілими руками.
    Тверезий нині, в юності - п’янкий,
    Родився, кажеш, я у ній та виріс
    Для друзів непідхоже говірким,
    Для тебе, мамо, аж занадто щирий…


    Прошу тебе – не гнівайся, не сердься
    І за прозріння пізнє не жури, –
    Неначе кров, киплять навколо серця
    Твоїх надій нитяні кольори.
    Вони мені свідоцтва незабутні
    Твоїх одвічних помислів і мрій
    Про те, щоб йшов нескорено - могутній
    Весь вік свій у сорочці осяйній.


    Між пасовиськ одвічних і дібров,
    На Україні спину я розпрямив, -
    Сорочку милу одягнувши знов
    Ту, що колись подарувала мама.
    Тепер тверезий, в юності – п’янкий,
    Я в ній родився отаким і виріс –
    Для когось непідхоже говіркий,
    Для тебе, рідна, споконвіку щирий…


    04.08.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 11:25 | Повідомлення # 5
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Липень

    Втомившись, певно, мандрувати світом
    Чи заблукавши в плетиві доріг,
    Пропахле медом, розімліле літо
    Нарешті уповільнило свій біг.
    Іде, засмагле і припале пилом,
    Свої сліди лишаючи кругом –
    Свічками маки запалахкотіли
    І обважніли колоски зерном.
    Мов серце кров’ю, обкипає вишня,
    Цвіте картопля і гуде бджола.
    Зів’яли трави попід тином пишні,
    Бо спека скрізь задухою лягла.
    На пам’ятному змалечку подвір’ї,
    Сьогодні не помітити не міг,
    Як звівся нишком голубим сузір’ям
    Над споришем курним петрів батіг.
    Клопочеться матуся на городі,
    До праці ненаситна споконвік,
    Та і мені байдикувати годі,
    Якщо себе на поміч їй обрік…

    01.07.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 11:34 | Повідомлення # 6
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Червень

    Чарівною повінню блакиті
    Літні дні на землю пролились,
    Щоб у полі визрівало жито
    І бриніла жайворами вись.
    Щоб раділи діти безтурботно
    Жданій волі незабутніх днів
    І вписали потім у полотна
    Барви трав і подуви вітрів.
    Щоб і я, тут правди ніде діти,
    Взимку чимчикуючи шляхом, -
    Був зігрітий спомином про літо
    І наповнив вас його теплом.

    29.06.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:02 | Повідомлення # 7
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Увечері


    Уже холоне вечір літній,
    Як жар останній у золі.
    Немов ромашки, в небі квітнуть
    Великі зорі та малі.
    Тремтять ледь чутно полохливі
    Під вітром стебла і листки,
    А хтось хмільний речитативом
    Співає хрипко залюбки.
    Проте стихає гомін міста
    І спокій близиться чимдуж
    В цей час у сутінках імлистих
    До наболілих наших душ.

    25.06.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:08 | Повідомлення # 8
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Вночі


    Пропахлий цвітом літа вітер
    Вночі прикинувся, що спить
    І я почув, як поміж віттям
    Павук мережить срібну нить.
    Звук оживляв глухе мовчання
    Гілля і листя, і плодів
    Так, що у мороці безграннім
    Плин часу в захваті тремтів.
    Набравшись сили і терпіння,
    Хмільний од запаху й думок, -
    Оте бентежне шарудіння
    Вночі вивчав я назубок.

    16.06.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:09 | Повідомлення # 9
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Мені без тебе…


    Мені без тебе світ – не світ,
    А просто видиво буденне, -
    Гіркий тягар невпинних літ
    І смуток давній, незбагненний.
    Мені без тебе крок – не крок,
    А намагання марне руху
    З кутка безвиході в куток
    Тісний надії – веселухи.
    Мені без тебе біль – не біль,
    А сподівання вічна втома
    На те, що вистачить зусиль
    Мені радіти ще при цьому.
    Мені без тебе сміх – не сміх,
    А лиш відринутість миттєва
    Від дум про те, що я не зміг
    Тебе забути в дні червневі.
    Мені без тебе спів – не спів,
    А солов’їний плач із клітки
    У непорушній тузі днів,
    Коли тебе ніде не видко…

    15.06.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:16 | Повідомлення # 10
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Літо


    Зливами умите, сонечком зігріте,
    Завітало в гості довгождане літо.
    У дорозі дальній натрудивши крила,
    Щебетом пташиним впало з небосхилу
    На луги й діброви, на річки і ниви –
    Ніжне і принадне, світле і щасливе.
    Тулиться безвинно до щоки щокою
    І душі чутливій знов нема спокою…

    06.06.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:31 | Повідомлення # 11
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Де ти?

    Іскряться під зорями росяні трави,
    Співають безтямно в садах солов’ї.
    Сповитою млою дорогою травень
    Відносить од мене надії мої
    На те, що скінчиться самотність тривала,
    Стривожена в березні першим теплом
    І жінка ота, що безсоння нагнала,
    Відкриється зору ось тут, за столом.
    Для неї я маю і печиво, й каву,
    І ласки чекають на неї мої,
    Але віддаляється видимо травень,
    Притишено тьохкають вже солов’ї.

    30.05.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:33 | Повідомлення # 12
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Передгроззя

    В передчутті грози та зливи,
    Змовкає в небі щебет птиць.
    Між хмар, завихрених і сивих,
    Лише мигтіння блискавиць.
    Холодним запахом вологи
    Повітря пахне за дверми.
    Від опустілої дороги
    Увись відлунюють громи.
    Кружляння зірваного листя
    У сірих згустках напівтьми, -
    І неквапливі, перші, чисті
    Дощу краплини над людьми.

    22.05.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:34 | Повідомлення # 13
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Настрій



    Чи не виспався сьогодні,
    Чи не з тої встав ноги, -
    Бо дратує що завгодно
    Зранку душу навкруги.
    То блакиті в небі мало,
    А вже сонця – й поготів.
    То зозуля так кувала,
    Що злічити не зумів.
    То затемно на узліссі,
    А у хащі – навпаки.
    То роса блищить, як бісер,
    То воложить пелюстки.
    То гуде нестерпно бджілка,
    То від тиші не втечу.
    То щоку голубить гілка,
    А то хлисне досхочу.
    Тут – струмочок мілководний,
    Там – підтопить береги…
    Чи не виспався сьогодні,
    Чи не з тої встав ноги?..

    10.04.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:35 | Повідомлення # 14
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Научи мене, мамо, співати...

    Научи мене, мамо, співати
    Тих пісень, що умієш сама.
    Їх од тебе я чую багато,
    Коли тиша в оселі німа.
    Їхніх слів нестихаючі звуки
    Розпанахують душу мою
    І рідняться всі радощі й муки
    Наші дружно в ту мить, без жалю.
    Української пісні октави
    Мою душу доводять до сліз,
    Коли в небо підносять у славі,
    Чи з ганьбою обтрушують вниз.
    Моя совість і правда незмінна,
    У задумі важкій не змовкай, -
    Научи мене, мамо, сумлінно
    Шанувати, як ти, отчий край.
    Розквітати яскраво від болю
    І ставати од туги дзвінким, -
    Научи у піснях, мимоволі,
    Як в житті не зробитись німим.

    12.05.12
     
    natalya-gurkinaДата: П`ятниця, 17.05.2013, 12:37 | Повідомлення # 15
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Випадок



    Сонце золотило обрій на світанні,
    Пахло свіжим вітром і настоєм трав.
    Танули в низинах клаптики туману
    І у річці відсвіт неба вигравав.
    Гай зеленолистий гомоном і співом
    Наповняв безкрайній, занімілий світ, -
    І на мить здалося, що стою щасливий
    Я на півдорозі безбережних літ.
    Що мене штовхає знов життя у спину,
    Серце калатає в грудях, наче дзвін,
    А красуня вічна – рідна Україна, -
    Йде мені назустріч із усіх сторін!..

    ..08.05.12
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Кучерук Віктор (м. Вишгород, Київська обл.)
    Сторінка 1 з 212»
    Пошук: