Наталя Данилюк - Дитячий світ
Вівторок, 06.12.2016, 17:08
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Наталя Данилюк - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8650

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 3123»
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Наталя Данилюк (Івано-Франківська обл., смт.Перегінське)
    Наталя Данилюк
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:01 | Повідомлення # 1
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    Наталя Данилюк


    Івано-Франківська обл., смт.Перегінське


    "Любий читачу!
    Гостинно запрошую тебе в чуттєвий і різнобарвний світ мого поетичного слова. Сподіваюся, ця творча мандрівка ліричними сторінками залишить приємні враження по собі і назавжди закохає тебе в чудодійну магію Слова!"


    Наталя Данилюк
    Прикріплення: 3410183.jpg(79Kb)
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:02 | Повідомлення # 2
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    РОЗКУЛЬБАБИВСЯ ТРАВЕНЬ ПАХУЧИЙ...

    Розкульбабився травень пахучий,
    Черешнева розквітла фата,
    По парче́вих долинах і кручах
    Розіллялася гладь золота.

    І пташині розсипались трелі
    Кришталевим серпанком довкруг.
    Вже квіткові рясні акварелі
    Полонили смарагдовий луг.

    Мов княгиня, земля чепуриться,
    Випікає смачні калачі,
    Мліє сонця пухка паляниця
    Із хрумкими боками в печі́.

    А розпушені віти вербові
    У травневих мелодіях лір
    Наслухають, як в да́лі шовковій
    Трембітає Великдень між гір.
    Прикріплення: 0399322.png(12Kb)
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:05 | Повідомлення # 3
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МІСІЯ ЖІНКИ

    У жінки завше місія одна -
    Міцна сім'я і вогнище родинне.
    Допоки в цьому Всесвіті людини,
    У жінки вічна місія - "весна".

    У ній Господь зав'язує життя,
    Мов у землі родючій насінину,
    І на життєву стелиться стежину
    Її квітуче пишне вишиття.

    І з-під її тендітної руки
    Зринають ноти, пишуться полотна,
    В печі́ хлібина вимліє добротна
    І мудре слово ляже у рядки.

    І все у неї завше до пуття:
    Стрічає сяйвом затишна світлиця.
    Допоки світ, як вулик, метушиться,
    У жінки вічна місія - "життя"!
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:20 | Повідомлення # 4
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ЛЕБІДЬ

    Тремтить вода, погойдується кладка,
    Гірку робусту просвіток злизав
    І золотава місячна лампадка,
    Немов цитринка, пирснула у став.

    На таці плеса лебідь самотою
    Торкає першу сонячну струну,
    Шовковий ранок срібною фатою
    Його зажуру світлу огорнув.

    Чекає лебідь любку білокрилу -
    Чи де не зблиснуть крила на льоту.
    А на хрумкій скоринці небосхилу
    Сотає сонце пряжу золоту.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:21 | Повідомлення # 5
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ТЕЖ ЧЕКАЮ...

    Я теж чекаю світлої весни,
    П'янких вітрів і пишного розмаю.
    Гірська ріка штовхає валуни,
    Остання крига тріскає з одчаю,

    Ніби прозоре витончене скло,
    Од вітру хмари скорчили гримасу.
    Гірких жалів на серце налягло
    І дні батожить повелитель часу,

    Як табуни, вже й ліку їм нема,
    Такі невтішні видались прогнози,
    Та все ж чекаю: видихне зима
    Свої терпкі непрохані морози.

    Ще буде сад божественно цвісти,
    Пташина пісня випурхне над плаєм.
    І хтось дверима рипне, може й ти...
    Так обмаль віри. А душа...чекає.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:23 | Повідомлення # 6
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МРІЙЛИВЕ

    Мій синьоокий квітню, де ти, де?
    Спочила злива бісером на стрісі
    І на старому мокрому горісі
    Весна тумани димчасті пряде.

    Сапфір небес залитий молоком,
    Сире повітря хлеще теплі скроні
    І первоцвітні крильця безборонні
    Холодний вітер лиже язиком.

    Ще сніг біліє, ніби рафінад.
    Візьму й покину пошуки намарні,
    Ховаючись у затишній кав'ярні,
    Пірну вустами в теплий аромат.

    Розпилить джаз непрохану журбу,
    І я в думках відчалю неквапливо
    Туди, де в пиві свіжому дбайливо
    Купає день розплетену вербу.

    Де синю гладь криштальної води
    Рунтує* лебідь помахом раптовим,
    Де сад квітучий міряє обнови,
    В піалах цвіту піняться меди.

    *Рунтує - тривожить.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:23 | Повідомлення # 7
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ПОВЕРНЕННЯ ВЕСНИ

    Ти повернулась, дівчинко русява!
    Згубила стрічку синю у снігу.
    На таці неба хмарка кучерява
    Вмокає в піну сонця курагу.

    Гнучка вербиця коси розпустила,
    Бруньки пухнасті ще у сповитку,
    Їх вітерець підхоплює на крилах,
    Наспівуючи пісеньку легку.

    Стара зима згорнула біле хутро,
    Сипнула сріблом щедро з гаманця.
    Бліді перлинки сяють перламутром,
    Вони тобі, як завше, до лиця!

    І ця постава, світла і тендітна,
    З-під темних вій - небесна бірюза.
    Ти повернулась, ластівко привітна!
    І день засяяв, ніби органза.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:24 | Повідомлення # 8
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ТИ МЕНІ НЕ СНИШСЯ...

    Ти мені не снишся. Так буває.
    Під мінорну музику дощів
    Гомінким застудженим трамваєм
    Надвечірок в далеч прогримів.

    Ти до мене в гості не приходиш,
    Знов у серце стукають не ті.
    На вологі вищерблені сходи
    Розіллялись пахощі густі

    Свіжих фрешів мокрої алеї
    В шумовинні лагідних цвітінь.
    На мої шовкові орхідеї
    Опустилась яхонтова тінь -

    Впало сонце персиком за ве́жу,
    Небокрай трояндово цвіте.
    Я тобі до крапельки належу,
    Але ти не відаєш про те.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:24 | Повідомлення # 9
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ТИ НЕ СУМУЙ...

    Ти не сумуй, що віхола патлата
    Порозкидала жменями руно...
    Ще буде в небі райдуга строката,
    Бузкова хвиля пирсне у вікно.

    Ще у зворі́ смарагдового лісу
    Заграє спів сатинових струмків,
    Прудкого вітра, вправного гульвісу,
    Приго́рне вільха жмутками листків.

    Сповивши тіло в лагідні тумани,
    Немов у пінне свіже молоко,
    Зустрінеш біле марево світанне
    Над бірюзово-глянцевим ставком.

    І, напоївши пахощами рути
    Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
    Це так важливо істину збагнути:
    Все проминуще і негода - теж.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:25 | Повідомлення # 10
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    НЕЖДАННИЙ СНІГ

    Нежданний сніг. Розстрижена перина.
    Тремкій весні за пазуху летить
    Лелійним пухом ніжність лебедина.
    Ген, молоком розбавлена, блакить

    Загусла раптом білими вершками.
    Сука́є пряжу віхола прудка
    І далечінь, мережана стежками,-
    Що скатертина, випрана й гладка.

    А кучугури в пінній акварелі,
    Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
    Під покривалом сніжної куделі
    Ставка холодна згасла бірюза.

    Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
    Снує весна - заплакане дівча...
    Яка ж вона ще юна й безпорадна,
    Бринить роса в топа́зових очах.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:25 | Повідомлення # 11
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    МОЯ ВЕСНА

    У моєї весни
    бірюзово-шовковий метелик
    в оксамитових косах
    заплутався. Легіт п'янкий
    лебединим крилом
    огортає замріяний скверик,
    на вологій вербі
    наливаються соком бруньки.

    Для моєї весни
    крапелинами вранішніх рос
    вишивали сорочку
    світанки смарагдово-чисті,
    доторкаючи флейти
    вустами, ручай-віртуоз
    солодкавих мелодій
    снував кришталеве намисто.

    До моєї весни
    мигдалева п'янка заметіль
    заповзала за пазуху,
    щоб заховатись од вітру
    і на білих полотнах
    її малював березіль,
    виливаючи ніжність
    свою у пастельну палітру.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:26 | Повідомлення # 12
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    БЕРЕЗНЕВИЙ СНІГ

    Знов небо насупило брови -
    Січуть березневі сніги,
    В зимовому хутрі діброви,
    В пухких килимках береги.

    В задумі плечисті Карпати
    Тумани снують з рукава,
    У соснах покинута хата
    Чорніє, неначе вдова.

    Вербицям наткали мережив
    Холодні вітри крадькома...
    Ох, березню! Знову не встежив!
    Зима хазяйнує, зима...
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:27 | Повідомлення # 13
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    СВІТАНОК ПАХНЕ ПРОЛІСКОМ І КАВОЮ...

    Світанок пахне проліском і кавою,
    Омріяним народженням весни.
    На озері струною золотавою
    Медовий промінь лагідно бринить.

    Мімози ніжні китиці розпушені
    Гойдає вітер подихом легким
    І крокуси, краплинками притрушені,
    Лілові розгортають пелюстки.

    Солодкий дотик миті березневої
    П'янить повітря присмаком вина...
    Мов Афродіта, з піни мигдалевої
    Постала юна мрійниця-весна.
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:27 | Повідомлення # 14
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    ПРОЩАННЯ

    Туманним світанком прощається бабине літо,
    Розкидавши мушлі порожні на білім піску.
    Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту,
    Бо й досі ще любиш мене, ненадійну таку...

    Чого ж я шукаю, простромлена наскрізь дощами,
    В обтесаних скелях, закутаних в білий туман?
    Мені залишаєш в квадраті віконної рами
    Усміхнене сонце, що впало в нічний океан...

    Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади,
    Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях...
    Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради?
    І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
     
    natalya-gurkinaДата: Середа, 01.05.2013, 20:28 | Повідомлення # 15
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3114
    Репутація: 0
    НА ЗЛАМІ ЗИМИ

    Згортає лютий білі килими
    І день по вінця сонечком налитий,
    Крізь білі кросна сивої зими.
    Вже березневі перші фаворити

    Порозгортали крильця-пелюстки,
    Щоби погріти в теплому промінні.
    Прозорих крапель сяючі разки
    Аж виграють у диво-мерехтінні!

    Сріблясті таці лагідних калюж
    Шовковий день мережить бурунцями,
    Прудкий струмок звивається, як вуж,
    Торує стежку в поле манівцями.

    Мов кошеня, в захмарну пелену
    Пірнуло сонце й млосно позіхає...
    На повні груди втягую весну
    І кров пульсує в жилах водограєм!
     
    Дитячий світ » Сучасна культурна скарбничка України » Поети » Наталя Данилюк (Івано-Франківська обл., смт.Перегінське)
    Сторінка 1 з 3123»
    Пошук: