Коза-дереза - Дитячий світ
Субота, 10.12.2016, 04:05
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Коза-дереза - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 8660

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 11
    Дитячий світ » Казки народів світу » Українські народні казки » Коза-дереза
    Коза-дереза
    natalyagurkinaДата: П`ятниця, 03.10.2008, 23:14 | Повідомлення # 1
    Admin
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3137
    Репутація: 0
    Коза-дереза

    Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

    — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

    — Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

    От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

    На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

    — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

    — Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

    От дід і того сина прогнав.

    На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:

    — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

    — Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

    От дід прогнав і бабу.

    На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:

    — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

    — Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

    От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,— вона туди вбігла та й заховалась на печі.

    От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:

    — А хто, хто в моїй хатці?

    А коза сидить на печі та й каже:
    — Я, коза-дереза,
    За три копи куплена,
    Півбока луплена!
    Тупу-тупу ногами,
    Сколю тебе рогами,
    Ніжками затопчу,
    Хвостиком замету,—
    Тут тобі й смерть.

    От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:

    — Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

    — Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

    А ведмідь:

    — От я його вижену! Побіг до хатки:

    — А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
    — Я, коза-дереза,
    За три копи куплена,
    Півбока луплена!
    Тупу-тупу ногами,
    Сколю тебе рогами,
    Ніжками затопчу,
    Хвостиком замету,—
    Тут тобі й смерть!

    Ведмідь і злякався.

    — Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

    От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:

    — А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

    — Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

    А вовк:

    — От я його вижену!

    — Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

    — Отже, вижену.

    Побіг вовк до хатки та й питається:

    — А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
    — Я, коза-дереза,
    За три копи куплена,
    Півбока луплена!
    Тупу-тупу ногами,
    Сколю тебе рогами,
    Ніжками затопчу,
    Хвостиком замету,—
    Тут тобі й смерть!

    Вовк і злякався.

    — Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

    Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається :

    — А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

    — Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

    А лисичка:

    — От я його вижену!

    — Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

    — Отже, вижену.

    Побігла лисичка до хати та:

    — А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
    — Я, коза-дереза,
    За три копи куплена,
    Півбока луплена!
    Тупу-тупу ногами,
    Сколю тебе рогами,
    Ніжками затопчу,
    Хвостиком замету,—
    Тут тобі й смерть!

    От лисичка теж злякалась.

    — Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

    Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:

    — Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

    — Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

    А рак:

    — От я його вижену!

    — Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!

    — Отже, вижену!

    От поліз рак у хатку та й питається:

    — А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
    — Я, коза-дереза,
    За три копи куплена,
    Півбока луплена!
    Тупу-тупу ногами,
    Сколю тебе рогами,
    Ніжками затопчу,
    Хвостиком замету,—
    Тут тобі й смерть!

    А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
    — А я, рак-неборак,
    Як ущипну,— буде знак!

    Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.

     
    ГістьДата: Субота, 11.10.2008, 01:11 | Повідомлення # 2
    Група: Гости





    Це ж казка мого дитинства! Але я не знала, що рак-неборак з цієї ж казки, бо засинала раніше, ніж казка закінчиться.
    Дякую. Дуже приємно було перечитати.
     
    natalyagurkinaДата: Субота, 11.10.2008, 21:44 | Повідомлення # 3
    Admin
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3137
    Репутація: 0
    Будь-ласка)))))))
     
    ГістьДата: Неділя, 03.04.2011, 13:40 | Повідомлення # 4
    Група: Гости





    я й не знав шо заэць став жити у своэй хатi!
     
    Дитячий світ » Казки народів світу » Українські народні казки » Коза-дереза
    Сторінка 1 з 11
    Пошук: