Середа, 28.06.2017, 08:20
Наталя Гуркіна: казки, загадки, вірші для дітей...

 Цап та баран - Дитячий світ






.

Скільки Вам років?
Всього відповідей: 9063

Пошук

ДІТИ

  • Детдома Украины

  • [ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
    Сторінка 1 з 11
    Дитячий світ » Казки народів світу » Українські народні казки » Цап та баран
    Цап та баран
    natalyagurkinaДата: П`ятниця, 03.10.2008, 23:11 | Повідомлення # 1
    Admin
    Група: Администраторы
    Повідомлень: 3137
    Репутація: 0
    Цап та баран

    Був собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті цап та баран великі приятелі — куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту — і баран туди, цап у сад — і баран за ним.

    — Ох, жінко,— каже чоловік,— проженімо ми цього барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й баране, собі з богом, щоб вас не було у мене в дворі.

    Скоро цап та баран теє зачули, зараз із двору майнули. Пошили вони собі торбу та й пішли.

    Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран — дужий, та несміливий; а цап — сміливий, та не дужий:

    — Бери, баране, голову, бо ти дужий.

    — Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий. Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та й ідуть, коли горить вогонь.

    — Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли. Приходять туди, аж то вовки кашу варять.

    — А, здорові, молодці!

    — Здорові! Здорові!.. Ще каша не кипить — м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран давно вже злякавсь.

    Цап і роздумавсь:

    — А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран і приніс.

    — Та не цю, а подай більшу! — каже цап. Баран знову цупить ту ж саму.

    — Та подай ще більшу!

    Ох, тут уже вовки злякались: стали вони думати-гадати, як відціля втікати: «Бо це,— кажуть,— такі молодці, що з ними й голови збудешся,— бач, одну по одній вовчі голови тягають».

    От один вовк і починає:

    — Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,— піду я по воду.

    Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо, з вашою компанією!» Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля драла дати:

    — Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку.

    Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:

    — Ось піду лишень я, так я їх прижену.

    Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді цап до барана:

    — Ох, нум, брате, скоріше хвататись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратись.

    Ох, як роздумавсь вовк:

    — Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходім, ми їх поїмо, вражих синів!

    Прийшли, аж ті добре справлялись, уже з куреня убрались, як побігли та й на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі. Цап сміливіший — ізліз аж наверх, а баран несміливий — так нижче.

    — От лягай,— кажуть вовки ковтунуватому вовкові,— ти старший, та й ворожи, як нам їх добувати.

    Як ліг вовк догори ногами й зачав ворожити. Баран на гіллі сидить та так дрижить, як упаде, та на вовка! Цап сміливий не став міркувати, а як закричить:

    — Подай мені ворожбита!

    Вовки як схватились, так аж пили по дорозі закурились. А цап та баран безпечно пішли, та зробили собі курінь, та й живуть.

     
    Дитячий світ » Казки народів світу » Українські народні казки » Цап та баран
    Сторінка 1 з 11
    Пошук: